Advocacy

Захист неповнолітніх

14-01-2011

Суть проблеми:

Відповідно до ст. 52 Конституції України, дитинство охороняється державою. Закон «Про охорону дитинства» (абз. 4 ст. 20) передбачає заборону пропагування у ЗМІ культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Що ж до регулювання телевізійного мовлення, то абз. 7 п. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачає, що використання телерадіоорганізацій для трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися, не допускається. Пункт 5 статті 28 цього ж закону передбачає, що мовники не мають права розповсюджувати програми, що здатні впливати на нормальній фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва.

Розуміючи усю важливість захисту неповнолітніх від шкідливої інформації, вважаємо необхідним зазначити, що регулювання в цій сфері є недосконалим, нечітким та таким, що залишає простір для спекуляцій. Вищезазначені формулювання не дають можливість чітко визначити, яка саме інформація може вважатись такою, що загрожує фізичному, психічному, моральному розвитку та благополуччю дітей, що може на практиці призвести до зловживань та свавілля зі сторони державний органів, що здійснюють контроль у цій сфері.

Головною проблемою в цій сфері є й занадто жорстке, надмірне законодавче регулювання. Національне законодавство України здебільшого передбачає часове обмеження трансляції телевізійних програм та передач, що містять певну інформацію, що в нас час є занадто жорстким.

Так, наприклад, Європейська конвенція про транскордонне телебачення, яка ратифікована Україною та набрала чинності 1 липня 2009 року, передбачає, що елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків, не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та прийому вони мають змогу їх дивитися. Відповідно до законодавства Великої Британії, періодом часу, коли неповнолітні не мають змогу дивитися «дорослий» телевізійний продукт вважається час з 9 години вечора до 5:30 ранку.

Натомість, Закон України «Про телебачення і радіомовлення» передбачає обмеження на розповсюдження подібної інформації лише з 23 по 6 годину, а Закону «Про захист суспільної моралі» встановлює, що трансляція телепрограм, що містять елементи еротики, допускається з 24 по 4 годину.

Загалом, станом на сьогодні, окрім поширення обмеження інформації, є інші, більш прогресивні та ефективні методи забезпечення захисту неповнолітніх від шкідливої інформації. Так, відповідно до основних європейських нормативних актів в цій сфері

Створення системи саморегулювання.

Як відомо, станом на сьогодні в сфері захисту суспільної моралі, яка включає в себе захист неповнолітніх від шкідливої інформації, контроль здійснюють 9 державних органів:

Міністерство культури і мистецтв України,
Міністерство охорони здоров'я України,
Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України,
Міністерство внутрішніх справ України,
Генеральна прокуратура України,
Державна митна служба України,
Державний комітет телебачення і радіомовлення України,
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення,
Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (далі – НЕК).

Очевидно, що за такої великої кількості контролюючих органів між ними відбувається дублювання повноважень. Такого ж висновку дійшло і Міністерство юстиції при вивченні ефективності діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (далі – НЕК). Як результат, станом на сьогодні відбувається вирішення питання щодо ліквідації НЕК та перегляду законодавства України в сфері захисту суспільної моралі.

На нашу думку, захист неповнолітніх цілком реально забезпечити шляхом запровадження механізму саморегулювання галузі. Ми виступаємо за необхідність утворення замість НЕК незалежного громадського органу, що буде опікуватись виключно питаннями захисту неповнолітніх, буде складатися з представників ЗМІ, громадськості, медіа-експертів, та діяти виключно на громадських підставах.

Такий орган розробить Кодекс професійної поведінки, який буде містити основні принципи захисту неповнолітніх та буде важливим документом, який буде враховуватися у діяльності ЗМІ.

ІТК, в свою чергу, розробить Етичний кодекс мовлення, який буде регулювати багато аспектів діяльності телевізійних каналів, зокрема питання захисту неповнолітніх.

Система класифікації.

Станом на сьогодні в Україні вже існує Система візуальних позначок класифікації кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована. Відповідно до неї кіно відеопродукція, що транслюється на телеканалах України, поділяється на три категорії, залежно від аудиторії, на яку вона розрахована:

Категорія I - без обмежень аудиторії (загальнодоступна, розрахована на глядачів будь-якого віку, в тому числі і на дітей);
Категорія II - перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками або з відома батьків;
Категорія III - рекомендується тільки для дорослих.

Така система дає змогу батькам та власне неповнолітнім огородити себе від інформації, що може завдати шкоди моральному розвитку останніх.

Втім, наше занепокоєння викликає той факт, що дана система затверджена та діє лише на підставі підзаконних нормативно-правових актів, адже це є є порушенням п.11 ст.92 Конституції України, яка встановлює, що виключно законами визначаються засади утворення і діяльності засобів масової інформації. Це означає, що питання щодо візуальних позначок на телебаченні повинно регулюватись виключно на законодавчому рівні, а не на рівні рішень Національної ради.

Крім цього, такі рішення Національної ради не відповідають частині 3 статті 34 Конституції України, в якій зазначено, що право на свободу слова може бути обмеженим виключно законом. Зважаючи на це положення Конституції, обмеження свободи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, не може встановлюватись будь-яким нормативно-правовим актом (в тому числі рішеннями Національної ради), окрім закону.

Більш того, в жодному законодавчому акті не встановлено повноваження Національної ради встановлювати систему візуальних позначок, а, отже, прийняття таких рішень суперечить ч. 2 ст.19 Конституції України, в якій визначається, що державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином прийняття таких рішень є перевищення повноважень з боку Національної ради.

Наголошуємо на тому,що з метою виникнення конфліктів щодо застосування системи візуальних позначок класифікації в майбутньому, її слід затвердити на рівні Закону України.

Технічні засоби.

Станом на сьогодні велика кількість глядачів дивляться телевізійні програми, отримані в пакеті послуг кабельного чи супутникового телебачення. Для перегляду таких програм здебільшого використовуються приймальне обладнання – ресівери, що мають функцію батьківського контролю, який технічно обмежує перегляд програм, розрахований на дорослу аудиторію. З цією метою доцільним було би зобов’язати програмних провайдерів включати у сигнал відповідних програм інформацію щодо категорії конкретних телевізійних передач, що б дало змогу автоматичного обмеження перегляду шкідливої для неповнолітніх інформації без постійного втручання дорослих.

Що ж до ефірного мовлення, то незабаром, після переходу України на цифрове мовлення, така можливість з’явиться і у його глядачів, адже для прийому його сигналів останні також повинні будуть встановити ресівери.

Таким чином, у випадку включення мовниками ідентифікаційної інформації щодо категорії відповідної телевізійної передачі, батьки отримають змогу контролювати перегляд їх дітьми потенційно шкідливої інформації.

Саме такі заходи, на нашу думку, є необхідними, сучасними та достатніми для забезпечення захисту неповнолітніх від доступу до шкідливої інформації. Запровадження системи саморегулювання, а також застосування вищезазначених форм захисту неповнолітніх від шкідливої інформації повинно стати пріоритетним напрямком державної політики в сфері розвитку захисту неповнолітніх в сучасному інформаційному просторі на найближчі роки.

Історія питання:

5 жовтня 2000 року – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення «Про захист прав неповнолітніх телеглядачів», яким встановила обов’язок для телекомпаній переглянути практику показу та анонсування фільмів, щодо яких Міністерством культури та мистецтв України встановлено обмеження глядацької аудиторії, та передач, в яких домінують теми насильства та еротики, раніше 22:00 години.

13 листопада 2002 року – Національна рада прийняла рішення N 985 «Про зміни та доповнення до рішення Національної ради «Про захист прав неповнолітніх телеглядачів»» від 05 жовтня 2000 р., яким зобов’язала телекомпанії демонструвати фільми, що мають обмеження глядацької аудиторії, згідно з умовами Державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та часу демонстрування фільмів: «14» - з 18 години до 6 ранку (фільм, перегляд якого дозволяється дітям до 14 років тільки у супроводі батьків. Самостійний перегляд дітям до 14 років забороняється); «16» - з 21 години до 6 ранку (фільм, перегляд якого забороняється особам до 16 років); «18» - з 23 годин до 6-ої години (фільм, перегляд якого забороняється особам до 18 років); «Х21» - з 00 годин до 6-ої години (фільм, перегляд якого забороняється особам до 21 року).

25 вересня 2002 року – Національна рада прийняла рішення № 766 «Про запровадження візуальних позначок класифікації відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані», яким взяла за основу Систему візуальних позначок класифікації відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані.

14 травня 2003 року – Національна рада прийняла рішення № 582 «Про запровадження візуальних позначок класифікації відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані». Було введено обов’язок для телерадіокомпаній України з 15.09.2003 р. запровадити під час показу фільмів та передач обов'язкову присутність на телеекрані візуальних позначок класифікації відеопродукції в залежності від категорії осіб, на яку вони розраховані.

18 червня 2003 року – Національна рада прийняла рішення № 781 від 18.06.2003 р. «Про запровадження візуальних позначок класифікації відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані. Запроваджувалась нова система візуальних позначок щодо кінофільмів.

20 листопада 2003 року – Верховна Рада України прийняла Закон України «Про захист суспільної моралі» №1296-IV.

31 березня 2004 року – Національна рада прийняла рішення № 284 «Про внесення змін до нормативних актів у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про захист суспільної моралі». Рішенням було внесено зміни до Системи візуальних позначок класифікації кіно відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована, затверджених рішеннями 985 від 13.11.2002 р. та від05.10.2000 р., а саме: було визначено, що фільми з обмеженою глядацькою аудиторією («18», «Х21») демонструються з 00 годин до 4-ої години. Це положення не узгоджувалось з постановою Кабінету Міністрів України N 294 від 28.03.2001 р. «Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів», в якому було визначено інші часові проміжки для трансляції таких фільмів: «18» - з 23 год. до 6 год. та «Х21» - з 24 до 6 ранку.

14 липня 2004 року – Національна рада прийняла рішення № 832 Про доповнення до рішення «Про системи візуальних позначок», яким встановлено єдиний розмір візуальних позначок, а саме: - 5% від висоти кадру телевізійного зображення, або 31 рядок телевізійного растру та суцільно зафарбовані. Єдиний розмір візуальних позначок запроваджувався з 1 серпня 2004 р.

11 травня 2006 року – Національна рада прийняла рішення №369 «Про внесення доповнень до Додатка рішення Національної ради № 781 від 18 червня 2003 року «Про запровадження візуальних позначок класифікації відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вони розраховані». Поширюється на аудіовізуальні твори, в тому числі кінофільми. Таким чином на відміну від рішення № 781 було розширено перелік об’єктів, на які поширювалась система позначок (це і передачі, і кінофільми, і серіали тощо). Крім того, часові проміжки для категорій «14», «16», «18», «Х21» - узгоджені з Постановою КМУ «Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» №1315 від 17 серпня 1998 р.

17 листопада 2004 року – Постановою Кабінету Міністрів України затверджено положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, №1550.

12 січня 2006 року – прийнято останню редакцію Закону України «Про телебачення і радіомовлення»(останні зміни – 7 жовтня 2010 року).

17 грудня 2008 року – Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про транскордонне телебачення з застереженням, відповідно до якого Україна залишає за собою право обмежувати на своїй території ретрансляцію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, у частині, що не відповідає національному законодавству.

1 липня 2009 року – Європейська Конвенція про транскордонне телебачення набирає чинності.

Травень 2010 року – Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП), Індустріальний телевізійний комітет (ІТК), Незалежна асоціація мовників (НАМ), Інтернет асоціація України (ІНАУ) закликали парламент скасувати закон про захист суспільної моралі і розпустити НЕК. Згодом до даного звернення доєднались і інші професійні об’єднання: ГО «Телекритика», Асоціація зовнішньої реклами України, Академія української преси, ВГО «Всеукраїнська рекламна коаліція».

16 червня 2010 року – групою народних депутатів на чолі з Шевченко А.В. зареєстровано законопроект №6532, яким пропонувалося скасувати Закон України «Про захист суспільної моралі» та перенести низку його положень у інші Закону України. 11 січня 2010 року даний законопроект було прийнято за основу у першому читанні.

Листопад 2010 року – Міністерство юстиції України при проведенні аналізу законодавства України у сфері захисту суспільної моралі на предмет ефективності функціонування НЕК приходить до висновку, що останній дублює повноваження інших 9 державних органів, і розробляє законопроект, яким пропонується виключити статті 17-19 Закону «Про захист суспільної моралі» та внести зміни у інші його статті з метою ліквідації НЕК.

9 грудня 2010 року – Президент України видав Указ №1085/2010, підпункт 7 частини 7 якого передбачав доручення Кабінету Міністрів України «вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі».

13 грудня 2010 року – відбулося громадське обговорення на тему: «Чи потрібен в Україні демократичний закон про захист суспільної моралі», організований НЕК. На неї з метою отримання підтримки необхідності продовження діяльності НЕК були запрошені представники державних установ, громадських, професіональних та регіональних організацій. Втім, єдиної позиції за результатами дискусії присутні не досягли (НАМ, ІТК, ІнАУ, Міністерство юстиції позицію НЕК не підтримали ).

Позиція ІТК:

Чинне законодавство в сфері захисту неповнолітніх є недосконалим та застарілим. Вважаємо необхідним розпочати процес перенесення питання регулювання даної сфери до саморегулювання індустрії та запровадження нових, більш ефективних форм захисту неповнолітніх від шкідливої інформації.

Вважаємо за необхідне скасувати Закон України «Про захист суспільної моралі» разом з НЕК, та утворення замість останнього незалежного громадського органу, що буде опікуватись виключно питаннями захисту неповнолітніх, буде складатися з представників ЗМІ, громадськості, медіа-експертів, та діяти виключно на громадських підставах.

ІТК, в свою чергу розробить Етичний кодекс мовлення, який буде регулювати багато аспектів діяльності телевізійних каналів, зокрема, питання захисту неповнолітніх.

Вважаємо, доцільним передбачити в нормативних документах, якими регулюються перехід України на цифрове ефірне телебачення, що пристрої прийому ефірного сигналу повинні мати функцію батьківського контролю.

Необхідні дії:

Підтримувати ініціативу щодо скасування НЕК та Закону України «Про захист суспільної моралі» з перенесенням його положень, які регулюють питання захисту неповнолітніх, у інші профільні Закони України у цій сфері («Про охорону дитинства», «Про телебачення і радіомовлення», тощо).
Ініціювати питання створення на заміну НЕК незалежного громадського органу, що буде опікуватись питаннями захисту неповнолітніх.
Розробити Кодекс професійної поведінки, який регулюватиме питання саморегулювання захисту неповнолітніх від потенційно шкідливої інформації, що розповсюджується у ЗМІ.
Розробити Етичний кодекс мовлення – документ, яким буде регулюватись багато аспектів діяльності телевізійних каналів, зокрема питання захисту неповнолітніх.
Розробити та підтримати прийняття законодавчих ініціатив та інших нормативних актів, які передбачатимуть сучасні форми захисту та передбачатимуть, що сет-топ бокси, які будуть рекомендовані до придбання населенням при переході на цифрове ефірне мовлення, повинні мати функцію батьківського контролю.

друк