Advocacy

Суспільна мораль

03-02-2011

Суть проблеми:

Суспільна мораль і все, що з нею пов’язано, регулюється Законом України «Про захист суспільної моралі» та рядом інших законодавчих актів. Для захисту суспільної моралі в 2004 році державою було створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, діяльність якої регулюється Положенням про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1550 від 17 листопада 2004 року.

Основними завданнями такої Комісії є:

проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії;

аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх правового регулювання;

контроль за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

участь у розробці міжнародних договорів України з питань захисту суспільної моралі.

Проблеми щодо зазначеного питання можна поділити на дві підгрупи:

• проблеми, які стосуються застосування Закону України «Про захист суспільної моралі»;
• проблеми, які стосуються правового статусу та функціонування Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. 

Щодо проблем, які стосуються застосування Закону України «Про захист суспільної моралі».

Закон України «Про захист суспільної моралі» прийнято майже 6 років тому, але протягом цих 6 років в закон були внесені лише мінімальні зміни.

Недоліками Закону є недосконалий понятійний апарат, який не можливо застосовувати на практиці (не має чіткого відмежування понять одне від одного). Так, у статті 1 даного Закону надається визначення «порнографії», «продукції порнографічного характеру»,«продукції еротичного характеру» та «продукції сексуального характеру». Зважаючи на ці визначення, можна дійти висновку, що еротика відрізняється від порнографії тим, що вона має на меті створення естетичного ефекту та на відміну від порнографії не створює в аудиторії нижчі інстинкти та не є образливою. Такі визначення є досить суб’єктивними та можуть спричинити різні тлумачення контролюючими органами цих понять та необ’єктивного притягнення до відповідальності суб’єктів, які перевіряються, в тому числі телерадіокомпанії.

Також спірними, нечіткими та розмитими є наступні формулювання Закону «Про захист суспільної моралі»:

• заборона на використання в рекламі в засобах масової інформації будь-якої текстової, візуальної чи звукової інформації, що здатна спричинити шкоду моральному здоров’ю населення (стаття 14);
• надані НЕК повноваження: „попередження розповсюдження та заборона демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди моральності суспільства” (стаття 19). 

Слід зазначити, що історія прийняття Закону «Про захист суспільної моралі», як і його зміст, є досить суперечливою. Так, 20 листопада 2003 року даний проект був винесений на голосування у третьому читанні після того, як напередодні, 18 листопада, він був відхилений через недостатність голосів після двох спроб його прийняти (в першому голосуванні «за» проголосувало 150 депутатів, у другому - 178). Тобто винесення цього Закону 20 листопада 2003 року, і, відповідно, його прийняття було здійснено з порушенням Регламенту, адже відповідно до нього законопроект, який не набрав необхідну кількість голосів та був відхилений, вдруге протягом тієї ж самої сесії виноситися на голосування не може.

Загалом питання регулювання суспільної моралі законом на рівні Закону є спірним. Так, суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість (ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі»). З даного визначення випливає, що оскільки суспільна мораль – система етичних норм та правил поведінки, то й регулюватися їх слід не законом, а звичаями, традиціями. Право і мораль – це зовсім різні речі. Якщо право регулюється законом, то мораль за своїм визначенням регулюється суспільними звичками. Окрім того, мораль може змінюватися повсякденно, необхідно відслідковувати ті моральні устої, які існують сьогоднішній день.

Щодо проблем, які стосуються правового статусу та функціонування Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Стосовно до другої групи проблем, то згідно із ст. 17 Закону України «Про захист суспільної моралі» Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом. Модель призначення членів такої Комісії є взагалі незрозумілою, оскільки відповідно до ч. 2 статті18 Закону України «Про захист суспільної моралі» - «Чисельність і персональний склад Національної комісії та положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням її голови», а відповідно до частини 4 даної статті «Члени Національної комісії обирають із свого складу голову Національної комісії та його заступників».

Те, що Комісія є державним органом, який фінансується з державного бюджету, свідчить про те, що державні органи, які так чи інакше, здійснюють вплив на діяльність Комісії, і визначають, що можна показувати в ефірі, а що ні. Це, звичайно, може спричинити різні зловживання. В більшості розвинутих країнах такі Комісії утворюються громадськими організаціями і мають мінімальний державний вплив. Те, що таку комісію як державну інституцію ми маємо, свідчить передусім не про демократичний розвиток нашої держави, а про авторитаризм.

Проблемним є питання щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі. Це завдання покладено і на Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (ст. 19 Закону України «Про захист суспільної моралі») і на Національну раду (ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»), і на ще ряд органів, які закріплені в ст. 15 Закону України «Про захист суспільної моралі». Повний перелік:

• Міністерство культури і мистецтв України,
• Міністерство охорони здоров'я України,
• Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України,
• Міністерство внутрішніх справ України,
• Генеральна прокуратура України,
• Державна митна служба України,
• Державний комітет телебачення і радіомовлення України,
• Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення,
• Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

Чіткого розмежування компетенції в сфері контролю та нагляду серед таких органів немає – це на практиці призводить до нерозуміння того, який орган, що саме, та яким чином має контролювати. Як відомо, до аналогічних висновків дійшло і Міністерство юстиції при проведенні аналізу законодавства України у сфері захисту суспільної моралі на предмет ефективності функціонування НЕК.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист суспільної моралі» - розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, і лише у спеціально відведених для цього місцях,визначених цим Законом, та у спосіб, встановлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.

Частина 2 статті 10 даного закону визначає, що експертиза продукції сексуального чи еротичного характеру повинна проводитися щодо кожного виду продукції та видовищного заходу сексуального чи еротичного характеру за ініціативи фізичних та юридичних осіб і передувати етапу введення такої продукції в обіг.

Зважаючи на вищезазначені статті, можна зробити висновок, що експертиза продукції сексуального чи еротичного характеру повинна проводитися щодо кожного виду продукції та видовищного заходу сексуального чи еротичного характеру і лише за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі можна розповсюджувати дану продукцію.

Такі дії можна розглядати, як цензуру, яку згідно зі ст. 15 Конституції України заборонено, оскільки телерадіокомпанії мусять попередньо узгоджувати інформацію з Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі, подаючи на експертизу всі види продукції та видовищного заходу сексуального чи еротичного характеру, а в разі відсутності такого позитивного висновку продукцію практично не можна пропускати в ефір.

Так в ч. 1 ст. 20 даного Закону зазначено, що метою експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру є підготовка висновків про відповідність такої продукції чинному законодавству про захист суспільної моралі й можливість її обігу на території України.

Орган, що здійснює експертизу,у місячний термін розглядає заяву і проводить експертизу продукції, приймає відповідне рішення і не пізніше ніж у десятиденний термін письмово сповіщає про нього заявників (ч. 4 ст. 20 Закону).

Поняття «цензура» міститься в частині 1 статті 45-1 Закону України «Про інформацію» та визначається як вимога до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, установи, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (окрім випадків, коли така вимога спрямована автором цієї інформації чи іншим суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Ще одним суперечливим моментом в сфері діяльності Національної комісії є існування затверджених нею Критеріїв віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру. Виходячи з назви, Національна експертна комісія використовує Критерії з метою визначення ознак порнографії у вказаній продукції в межах державного нагляду за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі. В той же час, відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону «Про захист суспільної моралі» «Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв». Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури і туризму України Мінкульт є «головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення проведення державної політики у сфері культури» та відповідно до п. 3 бере «участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту суспільної моралі». Виходячи з таких міркувань, можна впевнено вважати, що зазначені Критерії прийняті не у відповідності до законодавства, не тим державним органом. Відповідно є підстави сумніватись у законності всіх винесених експертних рішень, що були прийняті керуючись такими Критеріями.

Історія питання:

20 листопада 2003 року – Верховна Рада України прийняла Закон України «Про захист суспільної моралі» №1296-IV.

17 листопада 2004 року – Постановою Кабінету Міністрів України затверджено положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі, №1550.

Травень 2010 року - Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП), Індустріальний телевізійний комітет (ІТК), Незалежна асоціація мовників (НАМ), Інтернет асоціація України (ІНАУ) закликали парламент скасувати закон про захист суспільної моралі і розпустити НЕК. Згодом до даного звернення доєднались і інші професійні об’єднання: ГО «Телекритика», Асоціація зовнішньої реклами України, Академія української преси, ВГО «Всеукраїнська рекламна коаліція».

16 червня 2010 року – групою народних депутатів на чолі з Шевченко А.В. зареєстровано законопроект №6532, яким пропонувалося скасувати Закон України «Про захист суспільної моралі» та перенести низку його положень у інші Закону України

15 вересня 2010 року – У Верховній Раді України зареєстровано законопроект №7132 (автори – н.д. Мовчан П.М., Унгурян П.Я., Григорович Л.С., Князевич Р.П., Царьков Є.І., Самофалов Г.Г., Павловський А.М., Ващук К.Т., Льовочкіна Ю.В), яким передбачається прийняти Закон «Про захист суспільної моралі» у новій редакції, що була розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі. Запропонована редакція значним чином розширює перелік повноважень комісії. Так, основними суттєвими для засобів масової інформації змінами в сфері регулювання захисту суспільної моралі, що пропонуються у проекті Закону, є:

1. Встановлення обмеження з 23 до 6 години на трансляцію(ретрансляцію) теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи насильства та жорстокості. Проект передбачає, що порушення такого положення може стати підставою для анулювання, в установленому чинним законодавством порядку, ліцензії теле- чи радіокомпаній, а також організацій, що розповсюджують чи публічно демонструють кіно-, аудіо- та відеопродукцію з елементами насильства та жорстокості. Важливо зауважити, що ця норма відсутня у тексті проекту НЕК, а з’явилася при його реєстрації народними депутатами;
2. Встановлення заборони на використання в рекламі інформації у текстовій, візуальній чи звуковій формі, що здатна спричинити шкоду моральному здоров’ю населення;
3. Внесення змін до ст. 6 Закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо заборони «трансляції програм або їх відеосюжетів, які завдають шкоди суспільній моралі» та до ст. 62, щодо заборони розповсюдження програм та передач, які містять ненормативну лексику;
4. До переліку інформації, що шкодить суспільній моралі, відноситься демонстрування тіл померлих чи важко поранених людей, сцен, в тому числі кривавих, що викликають страх чи жах;
5. Надання Національній експертній комісії функції моніторингу у сфері захисту суспільної моралі із зобов’язанням органам виконавчої влади та місцевого самоврядування надавати для таких цілей потрібні дані та інформацію;
6. Встановлення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про захист суспільної моралі;
7. Внесення змін до Закону «Про кінематографію», відповідно до яких фільми еротичного характеру, з елементами еротики, насильства і жорстокості підлягають експертизі Національною комісією до видачі прокатного посвідчення.

Цікавим моментом є те, що у даному проекті взагалі відсутні положення щодо Критеріїв віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, які на сьогодні прийняті Національною комісією всупереч чинній редакції Закону «Про захист суспільно моралі».

Листопад 2010 року – Міністерство юстиції України при проведенні аналізу законодавства України у сфері захисту суспільної моралі на предмет ефективності функціонування НЕК дійшла  висновку, що остання дублює повноваження інших 9 державних органів, і розробляє законопроект, яким пропонується виключити статті 17-19 Закону «Про захист суспільної моралі» та внести зміни у інші його статті з метою ліквідації НЕК.

9 грудня 2010 року – Президент України видав Указ №1085/2010, підпункт 7 частини 7 якого передбачав доручення Кабінету Міністрів України «вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі».

13 грудня 2010 року – відбулося громадське обговорення на тему: «Чи потрібен в Україні демократичний закон про захист суспільної моралі», організований НЕК. На неї з метою отримання підтримки необхідності продовження діяльності НЕК були запрошені представники державних установ, громадських, професіональних та регіональних організацій. Втім, єдиної позиції за результатами дискусії присутні не досягли (НАМ, ІТК, ІнАУ, Міністерство юстиції позицію НЕК не підтримали )21 грудня 2010 року – ІТК надсилає звернення до Комітету ВРУ з питань бюджету щодо скасування фінансування НЕК, що було передбачено Проектом Державного бюджету України на 2011 рік. Представниками комітету було надано відповідь, що дані пропозиції будуть враховані при підготовці Бюджету до 2го читання.

Позиція ІТК:

Питання моралі врегульовано достатньо на рівні інших чинних законодавчих актів і без Закону України «Про захист суспільної моралі», тому він має бути скасованим.

Недосконалість Закону України «Про захист суспільної моралі» спричиняють різного роду зловживання з боку посадових осіб, на яких покладено зобов’язання надавати експертні висновки.

Вважаємо, що ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону «Про захист суспільної моралі», які визначають необхідність проведення експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, порушують частину 3 статті 15 Конституції України, яка визначає, що цензуру заборонено.

Вважаємо неприпустимим прийняття законопроекту №7132 про внесення змін до Закону «Про захист суспільної моралі» у новій редакції, що пропонується Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

Ми виступаємо за якнайшвидше завершення розробки Міністерством Юстиції України та внесення Кабінетом Міністрів України до ВРУ як суб’єктом законодавчої ініціативи законопроекту щодо внесення змін до Закону «Про захист суспільної моралі» з метою ліквідації НЕК.

Також ми підтримуємо вже зареєстрований у Верховній Раді України Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту суспільної моралі)» №6532 від 16.06.2010 року, зареєстрованого групою народних депутатів на чолі з Шевченко А.В, яким передбачене скасування Закону «Про захист суспільної моралі» та перенесення деяких його положень у інші нормативно-правові акти.

Вважаємо необхідним утворити замість НЕК незалежний громадський орган, що буде опікуватись виключно питаннями захисту неповнолітніх, буде складатися з представників ЗМІ, громадськості, медіа-експертів, та діяти виключно на громадських підставах.

Необхідні дії:

Скасувати Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі як державний орган, натомість

Підтримати розробку Міністерством Юстиції України та внесення Кабінетом Міністрів України до ВРУ як суб’єктом законодавчої ініціативи законопроекту щодо внесення змін до Закону «Про захист суспільної моралі» з метою ліквідації НЕК, або повне скасування цього Закону. Можливою альтернативою такому законопроекту є вже зареєстрований у Верховній Раді України Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту суспільної моралі)» №6532 від 16.06.2010 року, зареєстрованого групою народних депутатів на чолі з Шевченко А.В, яким передбачене скасування Закону «Про захист суспільної моралі» та перенесення деяких його положень у інші нормативно-правові акти.

Одночасне звернутися до Кабінету Міністрів щодо скасування ним всіх своїх нормативно-правових актів щодо НЕК, зокрема:

1. Постанову Кабінету Міністрів України №1550 від 17 листопада 2004 року(зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №624 від 11 травня 2006 року), яким затверджується Положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 року №865-р щодо призначення Костицького Василя Васильовича Головою НЕК з огляду на те, що воно видано всупереч частині 4 статті 18 Закону України «Про захист суспільної моралі», яка передбачає, що члени Національної експертної комісії обирають із свого складу голову Національної експертної комісії та його заступників.
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 862 від 17 листопада 2004 року, №835 від 11 червня 2008 року, №1445 від 19 листопада 2008 року, №650 від 17 червня 2009 року, на підставі яких був призначений та дає чинний склад НЕК

Звернутися до Президента України Януковича В.Ф. щодо підтримки ініціативи скасування НЕК, в якому навести всі наявні підстави її ліквідації (на противагу публічним заявам керівництва НЕК та «кишенькових» громадянських організацій).

Підтримати прийняття відповідного законопроекту у оперативний строк.

Розробити Етичний Кодекс, який регулюватиме питання суспільної моралі серед суб’єктів, діяльність яких пов’язана з обігом продукції сексуального чи еротичного характеру.

Підтримаємо ініціативи інститутів громадянського суспільства щодо створення незалежного громадського органу з питань захисту суспільної моралі (спрямування: захист неповнолітніх), який не буде потребувати державного фінансування, і функціонування якого буде здійснюватися на громадських засадах.

• друк