Advocacy

Скасування податку на рекламу

27-01-2011

Суть проблеми:

Як відомо, податок на рекламу у чинному його вигляді з’явився ще 1993 році. Запровадження такого податку було тенденцію у всьому СНД в ті роки, оскільки рекламні послуги на той час активно використовувалися для відмивання грошей. За своєю суттю податок на рекламу є «пігувіанським», тобто таким, що стягується з видів діяльності, які мають вважаються негативними або є шкідливими.

Але станом на сьогодні вже протягом 5-10 років рекламна діяльність не використовується для фінансових зловживань. Майже всі країни колишнього СРСР скасувати податок на рекламу через його недоцільність. Крім того, фактичний обсяг сплаченого податку на рекламу є настільки малим, що надходження від нього здебільшого витрачається на його адміністрування.

Ще однією підставою скасувати податок на рекламу є те, що він насправді є ще одним податком на товари та послуги. Витрати на рекламу закладаються в собівартість продукції і можуть складати до 50% собівартості. Скасування податку на рекламу призведе до зменшення собівартості продукції.

Дискусія щодо скасування податку на рекламу велася вже протягом значного часу. Втім, на початку квітня 2010 року стало відомо, що в стінах уряду та парламенту обговорюється Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким планувалося кардинальне збільшення податку на рекламу. Так, частина 12 законопроекту передбачала зміни до ст. 11 Декрету «Про місцеві податки та збори», відповідно до яких:

Створюється новий об’єкт оподаткування - до переліку об’єктів оподаткування додається опублікування (оприлюднення) у будь-який спосіб інформації про ім'я (найменування) спонсора, знака для товарів і послуг спонсора;
Підвищується ставка податку на рекламу у 42, 30, 9 та у 6 разів залежно від типу медіа - відповідно до чинної редакції Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Законопроектом пропонується встановити мінімальний розмір ставки податку з реклами на рівні 2,5 % об’єкту оподаткування, максимальний – на рівні 3%. Також передбачається, що в залежності від засобу (форми) розміщення реклами, а також інформації про спонсора, до ставки податку застосовуються такі коефіцієнти:

Реклама на телебаченні – 7
Реклама у друкованих ЗМІ – 5
Зовнішня реклама – 3

Згодом, 23 квітня, після того, як уся медіа індустрія України звернулася до основних державних посадовців з поясненнями нелогічності такого підвищення, прес-служба Кабінету Міністрів України заявила, що підвищення ставки податку на рекламу не відбудеться.

Врешті-решт, питання скасування податку на рекламу було порушено при розробці Проекту Податкового кодексу України, що був прийнятий Верховною Радою України 2 грудня 2010 року. Як результат, ним було передбачено відсутність податку на рекламу серед податків і зборів. Отже, починаючи з 1 січня 2011 року даний Кодекс набуде чинності і податок на рекламу буде скасовано.

Втім, остаточне вирішення цього питання потребує внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо скасування частини 6 ст. 12, яка передбачає, що податок з реклами під час оплати послуг за розміщення соціальної реклами встановлюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Вилучення цієї норми є технічно необхідним з метою уникнення потенційних конфліктів регулювання реклами в майбутньому.

Історія проблеми:

20 травня 1993 року – прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» №56-93.

18 березня 2008 року – прийнято зміни до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», відповідно до яких послуги за встановлення та розміщення соціальної реклами звільняються від сплати податку на рекламу.

16 квітня 2010 року – стало відомо щодо ініціювання Урядом України Проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким зокрема передбачається суттєве підвищення ставок податку на рекламу.

15 червня 2010 року – зареєстровано перший урядовий Проект Податкового кодексу України №6509. У ньому було розширено порівняно з діючим законодавством об’єкт оподаткування, базу оподаткування, визначення терміну «платники податку з реклами», визначення терміну «податкові агенти із сплати податку з реклами». Згодом даний законопроект було скасовано через численні недоліки.

21 вересня 2010 року – зареєстровано другий урядовий Проект Податкового кодексу №7101-1. Ним передбачалось відсутність податку на рекламу.

7 вересня 2010 року – Проект Податкового кодексу №7101-1 був прийнятий за основу у першому читанні. Змін щодо скасування податку на рекламу не вносилося.

2 лютого 2010 року – Верховною Радою прийнято Податковий кодекс України, яким передбачено, що в системі державних, місцевих податків та зборів відсутній податок на рекламу.

Позиція ІТК:

Ми вважаємо вірним скасування податку на рекламу.

Необхідним є вилучення з законодавства України положень, які регулюють питання існування та порядку справляння податку на рекламу, і скасування яких не було передбачено Перехідними положеннями Податкового кодексу України

Необхідні дії:

Розробка змін до Закону України «Про рекламу» щодо скасування частини 6 ст. 12, яка передбачає, що податок з реклами під час оплати послуг за розміщення соціальної реклами.
Попередження будь-яких ініціатив щодо повернення податку на рекламу.

друк