Advocacy

Ліцензування, переоформлення ліцензії, конкурсні умови

18-01-2011

Суть проблеми:

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (далі Закон) містить ряд суттєвих недоліків, які стосуються ліцензування телерадіоорганізацій.

Щодо визначення розміру ліцензійного збору

Згідно статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» за видачу і продовження строку дії ліцензій на мовлення телерадіоорганізації сплачують ліцензійний збір. До 09 липня 2008 р. розмір ліцензійного збору регулювався Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» № 392 від 05 червня 1995 р., яка втратила чинність. Потім набрала чинності «Методика розрахунку розмірів ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги», затверджена рішенням Національної ради від 11 липня 2007 №1063. Проблемою було те, що затверджені розміри ліцензійного збору суттєво відрізнялися від тих, які передбачала Постанова Кабінету Міністрів в бік збільшення. І в ситуації, що склалася, навіть загальнонаціональним каналам важко було оплатити такий ліцензійний збір, не кажучи вже про невеликі телерадіоорганізації.

З 1 січня 2010 року набрав чинності  Закон України про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні, що був прийнятий 25 червня 2009 року. В Законі була закріплена формула, що визначає розмір ліцензійного збору для аналогового ефірного мовлення, що відповідала ринковим умовам телерадіопростору, враховувала добовий обсяг мовлення та кількість   населення,   що   проживає   на   території розповсюдження  програм. Крім цього за основу у формулі було покладено  неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що вважаємо позитивом, оскільки саме неоподатковуваний мінімум становить тверду суму, яка застосовується у чинному законодавстві, як нормативна одиниця при розрахунках.

Крім цього, варто зазначити, що відповідно до внесених змін за переоформлення ліцензії на мовлення  та  ліцензії провайдера програмної послуги або  видачу  дубліката  ліцензії  на мовлення  та  ліцензії провайдера програмної послуги повинна була справлятися плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є зрозумілим та сприяло б розвитку телерадіоорганізацій у період економічної кризи.

Проте, Національна рада протягом 2010 року відмовила ряду телерадіоорганізацій у переоформлені ліцензій на мовлення, аргументуючи це тим, що зміни у ліцензії, на які претендували мовники були значними  та не могли тягнути за собою збір всього п’ять неоподаткованих мінімумів громадян.

Також недоліком Закону було відсутність закріпленої формули, що б визначила розмір ліцензійного збору за видачу ліцензії для провайдерів програмної послуги і супутникового мовлення.

Натомість 21 грудня 2010 року,  245 голосами народних депутатів був прийнятий Закон про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо визначення розміру ліцензійного збору), яким було внесено зміни у статтю 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яка тепер закріплює, що Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги (надалі - Методика) розробляється Національною радою та затверджується Кабінетом Міністрів України.  Негативними ці зміни є з огляду на те, що Національна рада визначатиме формули розрахунку ліцензійних зборів  виходячи з показників, які не повинні враховуватися при визначенні ліцензійного збору за ліцензію. Для прикладу, у проекті Методики, запропонованої Національною радою, у формулах розрахунку ліцензійного збору, замість неоподаткованого мінімуму доходів громадян використовується - мінімальна заробітна плата. Більше того, це може призвести до суб’єктивного підходу з боку Національної ради при визначенні формул.

 

Щодо переоформлення ліцензії на мовлення

Хочемо звернути увагу на недосконалу процедуру переоформлення ліцензії на мовлення, передбачену в чинному законодавстві, що тягне за собою великі затрати. Так, у випадку зміни юридичної чи фактичної адреси телерадіоорганізація зобов’язана пройти довгу процедуру переоформлення ліцензії, що повинна завершитися Рішенням Національної ради. Відповідно до статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі:

• організаційних змін статусу та умов діяльності ліцензіата;
• намірів ліцензіата змінити організаційні чи технічні характеристики мовлення та внести відповідні зміни до умов ліцензії;
• необхідності внесення змін до умов ліцензії у зв'язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення ліцензіат подає до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.

Виходячи з цієї норми, є незрозумілими, що таке «організаційні зміни статусу та умов діяльності ліцензіата» та «організаційні чи технічні характеристики мовлення ліцензіата». Також, залишається незрозумілим, чому при зміні організаційних змін статусу телерадіоорганізація повинна проходити цю ж процедуру переоформлення ліцензії на мовлення, що і при зміні технічних характеристик мовлення.

 

Щодо конкурсних умов

Законодавством у сфері телебачення і радіомовлення чітко не визначено конкурсні умови та залишаються незрозумілими вимоги до телерадіоорганізацій в процесі участі у конкурсі на отримання ліцензії на мовлення. Так, стаття 1 даного Закону дає неточне визначення, «умов ліцензії», оскільки ліцензією не можуть визначатися фінансові та інвестиційні зобов’язання, крім того, не враховано умови ліцензії провайдера програмної послуги. Частина 2 статті 9 Закону визначає, що при проведенні конкурсів на видачу ліцензії на мовлення Національна рада керується необхідністю забезпечення інформаційних потреб громадян. Можливе неоднозначне тлумачення терміну «інформаційні потреби», що може призвести до надання переваг окремим телерадіоорганізаціям при проведенні Національною радою конкурсів.

Проблемою є також факт неповернення конкурсної гарантії особам, які не перемогли в конкурсі. 

 

Історія питання:

05  червня 1995 року  – прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» № 392.

12 січня 2006 року – прийнято редакцію Закону України «Про телебачення і радіомовлення» №3759-XII, яка встановила новий порядок ліцензування, переліцензування, визначила конкурсну гарантію та визначила інший порядок обчислення ліцензійного збору.

11 липня 2007 року – Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято Методику розрахунку розмірів ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги, яка затверджена рішенням Національної ради від 11.07.2007 № 1063. Методика набрала чинності 18.07.2008 р. – дата, коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України з питань визначення розміру грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» N626, яка скасувала Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» № 392 від 05.06.1995року.

1 січня 2010 року  - набрав чинності Проект Закону України про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні, що був прийнятий 25 червня 2009 року,

21 грудня 2010 року - прийнятий  Закону про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо визначення розміру ліцензійного збору) .

 

Позиція ІТК:

Щодо визначення розміру ліцензійного збору

Вважаємо, що  Національна рада повинна здійснювати свою діяльність з ліцензування відповідно до законодавства про надання адміністративних послуг. Так, відповідно Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, яка затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 90-р, адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою, зокрема, і видача ліцензій. Виходячи з цього зрозуміло, що на сьогоднішній день немає жодних перешкод для застосування принципів адміністративної послуги у сфері телебачення і радіомовлення. Так, відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», взятої до виконання урядом відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 року №1724-р необхідно узгодити вартість надання ліцензій із фактичними видатками що пов’язані з їх наданням, тобто вартість ліцензії для здійснення діяльності у сфері телебачення і радіомовлення має обраховуватись за методикою, яка передбачає не економічні показники діяльності суб’єкта господарювання, а ті витрати, що несе орган ліцензування при підготовці ліцензії.

В результаті застосування власне цього принципу для всіх суб’єктів господарювання, в тому числі суб’єктів телебаченні і радіомовлення, буде створено однакові умови ведення підприємницької діяльності, а механізм нарахування плати за видачу ліцензії буде прозорим та зрозумілим.

Більше того, наголошуємо, що ліцензійний збір  - це плата за видачу ліцензії претендентам, які задовольняють точно визначеним кваліфікаційним й організаційно-технічним вимогам, а не додатковий податок на певний вид господарської діяльності.

Тому вважаємо, що Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги з технічної точки зору повинна розроблятися та затверджуватися Кабінетом Міністрів України, а не розроблятися Національною радою та затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Крім цього, Кабінет Міністрів України при розробці такої Методики повинен опиратися на принцип адміністративної послуги, оскільки при видачі ліцензії на мовлення Національна рада надає адміністративну послугу.

Щодо переоформлення ліцензії на мовлення: 

Вважаємо, що модель переоформлення ліцензії на мовлення повинна виглядати наступним чином:

Підставами для переоформлення ліцензії на мовлення повинні бути:

 
1. зміна організаційних характеристик ліцензіата 
що вказані ліцензії;
що не вказані у ліцензії.
2. зміна технічних та програмних характеристик ліцензіата;
3. необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв'язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення.

Виходячи з цього, внесення змін до організаційних характеристик ліцензіата, що не вказані у ліцензії передбачатиме лише зміни до Державного реєстру телерадіоорганізацій України (надалі – Державний реєстр) та не потребуватиме винесення окремого рішення Національної ради. Внесення змін відбуватиметься шляхом офіційного повідомлення про зміну ліцензіатом Національну раду.

Внесення змін до організаційних характеристик ліцензіата, що вказані у ліцензії, потребуватимуть внесення змін до Державного реєстру та до тексту ліцензії. Проте, такі зміни, не вимагатимуть окремого рішення Національної ради.

Внесення змін до технічних та програмних характеристик ліцензіата потребуватимуть окремого рішення Національної ради.

Під організаційними характеристиками, що не вказані у ліцензії ми маємо на увазі:

• банківські реквізити;
• вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо);
• відомості про власників (співвласників), засновників ліцензіата та розподіл часток її статутного фонду, для акціонерного товариства - повний список акціонерів, які володіють пакетами акцій більш як по п'ять відсотків;
• відомості про органи управління ліцензіата: керівник організації, члени органів управління організації - правління, ради директорів, наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса);
• номер контактного телефону;
• електронна адреса;
• фактична адреса ліцензіата.

Під організаційними характеристиками, що вказані у ліцензії ми маємо на увазі:

• юридична адреса ліцензіата;
• найменування ліцензіата. 

Під технічними та програмними характеристиками, ми маємо на увазі:

• вид мовлення та території розповсюдження програм (згідно з додатком до ліцензії);
• періодичність, час та обсяги мовлення;
• мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;
• програмна концепція мовлення (згідно з додатком до ліцензії);
• організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання, взяті організацією-ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах (згідно з додатком до ліцензії);
• характеристики каналу мовлення: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів) територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі;

(згідно з додатком до ліцензії).

Разом з введенням нових термінів, вважаємо за необхідне змінити інформацію, що повинна вказуватися у ліцензії. Так, у ліцензії на мовлення, на наш погляд, повинні вказуватися:

Обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є:

a)найменування телерадіоорганізації;

b)юридична адреса ліцензіата;

c)вид мовлення та територія розповсюдження програм (згідно з додатком до ліцензії);

d)періодичність, час та обсяги мовлення;

e)мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

f)дата набрання ліцензією чинності;

g)строк дії ліцензії.

 

Обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є:

• програмна концепція мовлення;
• організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання, взяті організацією-ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах;
• докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі;

Щодо процедури переоформлення, пропонуємо:

1.У випадку виникнення підстав для переоформлення у зв’язку зі зміною організаційних характеристик ліцензіата

-що не вказані у ліцензії

ліцензіат зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня документального оформлення таких змін подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії. Крім того, ліцензіат надає копії документів, що підтверджують такі зміни.

Апарат Національної ради протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний внести зміни у Державний реєстр з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

-що вказані у ліцензії

ліцензіат зобов'язаний протягом місяця з дня документального оформлення таких змін подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню. Крім того, ліцензіат надає копії документів, що підтверджують так зміни.

Апарат Національної ради протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний внести зміни у Державний реєстр та видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

2.У випадку виникнення підстав для переоформлення у зв’язку зі зміною технічних та програмних характеристик

ліцензіат зобов'язаний протягом місяця з моменту настання таких змін подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню та відповідними документами, що підтверджують такі зміни.

Національна рада зобов'язана розглянути заяву про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї протягом 10 (десяти) робочих днів з дати їх надходження. За результатами розгляду заяви про переоформлення ліцензії, у зв’язку зі зміною технічних та програмних характеристик, Національна рада приймає рішення про внесення чи відмову у внесенні змін до ліцензії (переоформлення ліцензії) на найближчому засіданні Членів Національної ради. Тобто, Рішення про переоформлення ліцензії повинно бути прийняте на найближчому засіданні Національної ради після спливу 10 денного строку розгляду заяви про переоформлення.

Отже, у випадку зміни технічних та програмних характеристик Національною радою повинне бути прийняте відповідне рішення, за інших змін переоформлення здійснюється Апаратом Національної ради.

Щодо конкурсних умов

Вважаємо, що Закон України «Про телебачення і радіомовлення» є недосконалим у частині визначень конкурсних умов. Крім цього, варто зазначити, що безповоротна конкурсна гарантія суперечить справедливості конкурсних процедур.

Вважаємо, що розмір конкурсної гарантії має бути значним, та свідчити про потенційні можливості, в тому числі фінансовіздійснення якісного та конкурентоспроможного мовлення.

 

Необхідні дії:

Щодо визначення розміру ліцензійного збору

Вважаємо, що необхідно реформувати ліцензування у сфері телебачення і радіомовлення та розробити абсолютно нову Методику розрахунку ліцензійного збору, яка буде базуватися на застосуванні принципів надання адміністративної послуги, тобто на фактичних витратах, які здійснюються Національною радою при ліцензуванні. І що найважливіше, таку  Методику повинен розробляти та затверджувати Кабінет Міністрів України.

Щодо переоформлення ліцензії на мовлення

Для реалізації викладеної моделі переоформлення необхідно внести відповідні зміни до чинного законодавства України у частині спрощення процедури переоформлення ліцензії на мовлення.

Щодо конкурсних умов

Необхідно внести відповідні роз’яснення у чинне законодавство щодо конкурсних умов на отримання ліцензії на мовлення. Крім цього, необхідно передбачити у чинному законодавстві у сфері телебачення і радіомовлення, що конкурсна гарантія не є збором за учать у конкурсі, а тому повинна повертатися іншим учасникам, які не стали переможцями конкурсу. Також, необхідно передбачити більший розмір конкурсної гарантії.

 

 

 

 

 

 

• друк