Advocacy
Вибори і телебачення.
09-02-2011Суть питання:
Поміж проблем, що стосуються виборчого законодавства та передвиборної агітації, на телебаченні можна виділити наступні, зокрема:
Стандартне визначення «порядок використання засобів масової інформації», яке вживається в виборчому законодавстві чітко не відображає ролі та призначення ЗМІ.
Відсутність визначених законом підстав для відмови у праві на відповідь. Це призводить до того, що засоби масової інформації, які оприлюднили інформацію про кандидата, зобов’язані надавати ефірний час для можливості надати відповіді всім кандидатам у депутати, якщо кандидат буде вважати оприлюднену інформацію недостовірною. Визначення «інформації, яка є недостовірною» для кожного окремого кандидата є досить суб’єктивним поняттям. Така ситуація є несприятливою для засобів масової інформації, оскільки потягне низку зловживань з боку кандидатів з метою отримання безкоштовного ефірного часу.
Невизначений порядок розцінок за телевізійні дебати.
Незрозумілий статус агітаційної інформації, яка подається з моменту оголошення виборчого процесу до моменту реєстрації політичних партій.
У виборчому законодавстві встановлено досить серйозну санкцію для телерадіокомпаній - тимчасове припинення дії ліцензії телерадіокомпанії.
Історія питання:
25 березня 2004 р. - прийнято Закон України «Про вибори народних депутатів України» N 1665-IV. Протягом дії закону неодноразово вносилися зміни в питання щодо передвиборчої агітації та політичної реклами.
07 липня 2005 р. – прийнято нову редакцію Закону України «Про вибори народних депутатів України», в якій ще не було визначення передвиборної агітації. Також не було передбачено, що політична реклама є однією із форм передвиборчої агітації. Однак, даною редакцією Закону встановлювалися квоти політичної реклами - час мовлення, відведений на політичну рекламу на радіо та телебаченні, не може перевищувати 20 відсотків від фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіокомпанією будь-якої форми власності.
17 листопада 2005 р. – прийнято нову редакцію Закону України «Про вибори народних депутатів України», яка давала визначення передвиборчої агітації як здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. Також було визначено, що політична реклама є однією із форм передвиборчої агітації.
5 березня 1999 р. – прийнято Закон України «Про вибори Президента України» N 474-XIV, який не давав визначення передвиборчої агітації та телевізійних дебатів.
18 березня 2004 р. - прийнято нову редакцію Закону України «Про вибори Президента України», яка визначала, що передвиборча агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України, визначено форми передвиборчої агітації, такі як: публічні дебати, дискусії, "круглі столи", прес-конференції, інтерв'ю, виступи, політична реклама, теленариси, відеофільми тощо.
Окрім того, було прийнято ст. 62, яка регулювала процедуру і терміни проведення передвиборчих теледебатів.
6 квітня 2004 р. – прийнято Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» N 1667-IV, який не давав визначення передвиборчої агітації.
21 грудня 2005 р. – прийнято нову редакцію Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яка визначила поняття «передвиборчої агітації» як здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. Даною редакцією було визначено, що поширення інформації, яка згідно з Законом України "Про вибори народних депутатів України" належить до політичної реклами, здійснюється відповідно до вимог зазначеного Закону.
10 липня 2010 року – прийнято в новій редакції Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» N 2487-VI. Даним законом знято обмеження по граничним витратам виборчого фонду (що дозволяє активніше розміщувати політрекламу на загальнонаціональних каналах). Відсутній обов’язок означення політ реклами, агітації як такої.
Позиція ІТК:
На сьогодні виборче законодавство, яке регулює виборчий процес та порядок проведення передвиборчої агітації, зокрема розділ VIII. Передвиборча агітація Закону України «Про вибори народних депутатів України», розділ VIII. Передвиборча агітація Закону України «Про вибори Президента України» та розділ VII. Передвиборча агітація Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» є недосконалими та потребують комплексних змін.
Також ми переконані, що політична реклама та політична агітація мають регулюватися виборчим законодавством і на них не повинен поширюватися Закон України «Про рекламу».
Необхідні дії:
1. Вважаємо за необхідне замінити термін «використання ЗМІ» в законодавстві про вибори на «регулювання діяльності ЗМІ» як таке, що більш чітко відображає роль та призначення ЗМІ.
2. Удосконалити положення щодо використання партійної символіки. Наприклад, дозволити поширення партійної символіки в матеріалах передвиборчої агітації та новинах.
3. У виборче законодавство необхідно ввести норми, які встановлять, що на політичну рекламу не будуть поширюватись вимоги рекламного законодавства. Окрім того, в цьому випадку необхідно вилучити всі норми з рекламного законодавства, які регулюють питання політичної реклами. Також можна передбачити, що на політичну рекламу поширюються вимоги щодо передвиборчої агітації під час виборчого процесу. Що ж до поза виборчого процесу – політична реклама - це звичайна комерційна реклама.
4. Вважаємо, що у разі визначення, що на політичну рекламу не поширяться вимоги рекламного законодавства, можна чітко розмежувати квоти на комерційну рекламу (передбачити їх в рекламному законодавстві) та квоти на політичну рекламу (передбачити їх у виборчому законодавстві). Прописати це слід таким чином, аби можна було зрозуміти, що під час виборчого процесу застосовується формула: квота комерційної реклами + квота політичної реклами.
Поширення норм закону про рекламу на політичну агітацію і, зокрема, політичну рекламу, призведе до того, що її неможливо буде показувати взагалі.
5. Необхідно встановити на рівні закону підстави для відмови у праві на відповідь.
6. Вважаємо за необхідне надати право телерадіокомпаніям обирати на платній чи на безоплатній основі проведення/не проведення дебатів та самостійно визначати рівень оплати за теледебати, а не відштовхуватись від розцінок за політичну рекламу чи передвиборчу агітацію. Надати право телерадіокомпанії самостійно визначати яких кандидатів вони запрошують на дебати з урахуванням принципу справедливості і недискримінації.
7. З метою врегулювання порядку поширення агітаційної інформації до моменту реєстрації політичних партій, пропонуємо наголосити на необхідності заборони поширення агітаційної інформації з моменту оголошення виборчого процесу до моменту реєстрації політичних партій.
8. Вважаємо за необхідне скасувати положення закону про вибори народних депутатів України про тимчасове припинення дії ліцензії телерадіокомпанії у разі повторного або одноразового грубого порушення вимог цього закону. Аналогічне положення міститься і в Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
На нашу думку, по-перше це досить серйозна санкція для телерадіокомпанії, в наслідок якої постраждає лише телерадіокомпанія, але й глядачі, оскільки телерадіокомпанія не матиме права здійснювати мовлення, якщо дію ліцензії припинено. По-друге, є абсолютно незрозумілим, що таке «грубе порушення», а це призводить до того, що саме суд буде визначати, що таке грубе порушення. В результаті цього може скластись сумнівна тенденція щодо цього.
Перевірки та моніторинг мовників під час виборчих кампаній
Суть питання:
Щоразу напередодні виборів Верховна Рада України приймає постанови, якими встановлюється мораторій на проведення перевірок засобів масової інформації (ЗМІ) під час чергового виборчого процесу.
Проблемним є те, що в більшості випадків такі постанови приймаються, коли період виборчої агітації підходить до завершення і такі постанови носять практично фіктивний характер та не захищають ЗМІ від перевірок державних органів та відповідних посадових осіб у цей період.
Вважаємо, що питання законодавчого регулювання діяльності засобів масової інформації в період виборчого процесу є дуже важливим - адже від того, яким саме буде це регулювання напряму залежить, що і як буде відбуватися в українському ефірі та пресі у виборчий період.
Крім того, неприйняття постанови вчасно створює передумови в яких ЗМІ виступатимуть знаряддям в руках окремих політичних сил. Як правило, наслідки завершення кожних виборів для країни є важливим та вирішальними процесом для остаточного подолання кризових явищ в економіці, політиці країни та соціальний сфері. Більше того, не слід забувати про важливу роль ЗМІ під час виборчого процесу, оскільки, саме вони виконують важливу місію – доносять інформацію до суспільства, є джерелом інформації, яке допомагає населенню сформувати свої позиції, утвердити наміри та здійснити поінформований свідомий вибір.
Історія питання:
- Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо заборони проведення перевірок засобів масової інформації у період передвиборної агітації , реєстр. №7282 від 21.10.2010р.
- З 2004 по 2010 р. – Постанови Верховної Ради України «Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації».
- Асоціація не однократно писала звернення до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації та до Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо підтримки та закріплення мораторію на проведення перевірок ЗМІ під час виборчих процесів.
Позиція ІТК:
Вважаємо, що положення щодо заборони перевірок ЗМІ під час виборчого процесу повинні бути закріплені на рівні закону, без прив’язки до постанов Верховної Ради України.
Необхідні дії:
Підтримати проекти законів, які встановлюють заборону на проведення перевірок засобів масової інформації у ході виборчого процесу, а саме: Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо заборони проведення перевірок засобів масової інформації у період передвиборної агітації , реєстр. №7282 від 21.10.2010р. та Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у ході виборчого процесу, реєстр. № 7336 від 04.11.2010р.
Реклама і розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу
Суть питання:
Напередодні початку виборчого процесу виборів Президента України, що відбулися 17 січня 2010 р. склалася ситуація, при якій засоби масової інформації зіткнулися з прогалиною законодавства, яка не дозволяла визначати розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації в період виборчого процесу.
Питання розцінок вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації в період виборчого процесу регулюється ч. 6 ст. 60 Закону України «Про вибори Президента України» та ч. 6 ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Відповідно до положень закону про вибори Президента України розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу встановлюються відповідними засобами масової інформації у розмірі, який не може перевищувати відповідний середньозважений показник за останній квартал року, що передує року проведення виборів Президента України.
Відповідно до положень закону про вибори народних депутатів України розцінки вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу встановлюються відповідним засобом масової інформації у розмірі, що не може перевищувати розміру середньоарифметичного значення ціни за комерційну рекламу (рекламу, розповсюдження якої має на меті отримання прибутку) за перші три квартали року, що передує року проведення виборів депутатів.
При цьому виборче законодавство дозволяє засобам масової інформації розрахувати такі розцінки вартості одиниці друкованої площі чи ефірного часу окремо для робочих днів і окремо для вихідних та святкових днів, а також окремо для різних за кількістю потенційної аудиторії періодів ефірного часу чи друкованої площі.
Методику розрахунку середньозваженого показника вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу під час виборів Президента України визначає Центральна виборча комісія разом з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.
Ч.6 ст. 60 Закону України «Про вибори Президента України» неможливо було застосовувати у тій редакції, в якій вона діяла на той час до виборів Президента 2010р. та відповідно і виборчого процесу, який передує виборам.
Вибори Президента України відбулися 17 січня 2010 року, то, відповідно, роком, що передував року проведення виборів був рік 2009, а в частині розрахунку розцінок вартості – останній квартал 2009 р. Враховуючи те, що початок виборчого процесу розпочинався в жовтні 2009р. - встановити розцінки вартості з урахуванням останнього кварталу (жовтень-грудень) 2009 р. було неможливо.
В проекті Положення, схваленого ЦВК, пропонувалося визначати розцінки вартості з урахуванням останнього кварталу 2008 р., однак, дана методика розрахунку не відповідала ч. 6 ст. 60 Закону України «Про вибори Президента України» (далі – Закон), оскільки жодна норма виборчого законодавства не регламентувала розрахунок за даний період.
Крім того, згідно Закону, середньозважений показник вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу визначається ЦВК разом з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України. Закон уповноважує визначати розцінки вартості ЦВК спільно з Національною радою та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України. На своєму засіданні, яке відбулося 23 вересня 2009 р., Національна рада не погодила проект Положення, аргументуючи невідповідність його ч. 6 ст. 60 Закону.
Історія питання:
16 вересня 2009 р. – прийнято Постанову Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) №130, якою було попередньо схвалено проект Положення про середньозважений показник вартості одиниці друкованої площі та одиниці ефірного часу в засобах масової інформації для проведення передвиборної агітації в період виборчого процесу з чергових виборів Президента України у 2009-2010 роках.
Позиція ІТК
Вважаємо, що засоби масової інформації при визначенні розцінок вартості у випадку неузгодженості та неможливості застосування законодавства у цій частині – повинні самостійно визначати розцінки вартості.
Необхідні дії
Внести зміни у виборче законодавство щодо удосконалення методики розрахунку розцінок вартості політичної реклами, а саме необхідно визначити, що розцінки вартості політичної реклами повинні розраховуватись з урахування дати початку виборчого процесу, а не дати виборів. Така методика розрахунку розцінок вартості політичної реклами обов’язково повинна погоджуватися всіма компетентними органами. У разі неможливості погодження методики всіма компетентними органами – телеканали, також повинні мати право самостійно визначати розцінки, керуючись звичайними ринковими цінами на комерційну рекламу.
Політична реклама поза виборчим процесом
Суть питання:
На сьогодні є різні підходи до визначення правового статусу реклами, яка має ознаки політичної, проте, транслюється не у період виборчого процесу.
Відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» політична реклама, визначається як одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу. До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб'єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати.
З одного боку - виходячи з самого визначення політичної реклами вона є однією з форм передвиборної агітації, а тому тісно пов’язана з виборчим процесом.
З іншого боку – використання символіки або логотипів партій (блоків) підтримка видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) в будь-якому випадку буде вважатися політичною рекламою, навіть якщо така реклама транслюється не під час виборчого процесу.
Проблемним є ще один аспект політичної реклами - чинний закон про рекламу та виборче законодавство не дають прямої відповіді на питання, чи поширюється дія Закону України «Про рекламу» на політичну рекламу Якщо брати політичну рекламу під час виборчого процесу – то мабуть, що не поширюється, оскільки тоді політичну рекламу, як форму передвиборної агітації взагалі не можна було б показувати. Якщо говорити про рекламу, яка має ознаки політичної, проте, транслюється не під час виборчого процесу то на неї потрібно поширювати вимоги, які закріплені у рекламному законодавстві для комерційної реклами.
Історія питання
3 липня 1996 р. Закон України «Про рекламу» N 270/96-ВР
5 березня 1999 р. – Закон України «Про вибори Президента України» N 474-XIV.
25 березня 2004 р. - Закон України «Про вибори народних депутатів України» N 1665-IV.
10 липня 2010 року – Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» N 2487-VI.
Позиція ІТК
Вважаємо, що на політичну рекламу поза виборчим процесом поширюються всі вимоги, які закріплені у рекламному законодавстві для комерційної реклами і, відповідно, політична реклама поза виборчим процесом є звичайною комерційною рекламою, яка повинна відповідати всім вимогам/обмеженням,що закріплені у Законі України «Про рекламу».
Необхідні дії
Внести зміни до законодавства про рекламу та передбачити, що реклама, яка має ознаки політичної (тобто використання символіки або логотипів партій (блоків), повідомлення про підтримку партією (блоком) видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку), проте, яка транслюється не у виборчий період є комерційною рекламою і на таку рекламу поширюються вимоги Закону України «Про рекламу».