Прес-центр

Щодо визначення ліцензійного збору

23-02-2011

Асоціація «Індустріальний Телевізійний Комітет», Телекомунікаційна Палата України, Незалежна Асоціація ТелерадіоМовників, Східноєвропейський інститут проблем медіа– провідні телевізійні галузеві організації та об’єднання провайдерів програмної послуги, що представляють більшість індустрії, розглянувши питання правового регулювання визначення розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги (далі –розмірів ліцензійного збору), дійшли висновку про те, що плата за видачу ліцензії не повинна розглядатись як економічний тягар чи як додатковий податок.

Натомість, ми переконані, що:

  1. за своєю природою ліцензійний збір є компенсацією витрат держави на здійснення ліцензійних процедур і не повинен дублювати функції податків чи збору за використання радіочастотного ресурсу;
  2. введення необґрунтованого ліцензійного збору ставить під питання можливість залученняінвестицій;
  3. держава не повинна застосовувати дискримінаційні підходи до регулювання окремих видів господарської діяльності;
  4. відповідно до положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» в частині дерегуляції та розвитку підприємництва, взятої до виконання урядом відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1724-р від 23 червня 2010 року, Кабінет Міністрів України визначив необхідність «узгодити вартість надання ліцензій з фактичними видатками, пов’язаними з наданням ліцензії»;
  5. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року №1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу», стандартним розміром ліцензійного збору за видачу ліцензій на здійснення господарської діяльності є одна мінімальна заробітна плата.

 

З огляду на це, ми звертаємося до Вас з проханням переглянути чинний підхід до питання визначення розміру ліцензійного збору, та просимо використовувати наступні керівні принципи:

  1. Розмір ліцензійного збору за здійснення всіх видів діяльності у сфері телерадіомовлення має становити одну мінімальну заробітну плату.
  2. Розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій, які надають право на використання радіочастотного ресурсу та видаються за конкурсом,має також включати компенсацію фактичних витрат, які несе державний орган на видачу таких ліцензій (отримання висновків щодо використання радіочастотного ресурсу, розміщення повідомлення про оголошення конкурсу, провадження конкурсних процедур тощо).
  3. Фактичні витрати на видачу ліцензій мають визначатися відповідно до Порядку визначення вартості надання ліцензій за фактичними видатками, пов'язаними з їх наданням на підставіМетодики визначення собівартості платних адміністративних послуг, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 27 січня 2010 року .

Такі принципи відповідають практиці, що склалася в інших індустріях та закордоном. Так, відповідно до підпункту «а» пункту 1 Статті VIII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі Світової Організації Торгівлі (ГАТТ-СОТ), членом якої Україна є з 2008 року «Усі збори та платежі будь-якого характеру […], що накладаються сторонами на імпорт чи експорт або у зв'язку з імпортом чи експортом, мають бути обмежені у сумі, яка приблизно дорівнює вартості наданих послуг і не повинна являти собою опосередкований захист вітчизняних товарів або оподаткування імпорту чи експорту у фіскальних цілях».Дані положення статті стосуються питань ліцензування та можуть застосовуватися як аналогія закону до сфери ліцензування телерадіомовлення.

Ще раз наголошуємо, щозакріплення даних принципів є прямим виконанням завдань, які ставить Президент України перед урядом.

       Таким чином, просимо Вас врахувати наші пропозиції при визначення підходів до визначення ліцензійного збору.