Advocacy

Універсальна програмна послуга («Mustcarry»)

22-02-2011

Суть проблеми:

«Mustcarry», відповідно до міжнародної та єворопейської практики, є обов’язком, яким держава зобов’язує кабельних операторів транслювати (ретранслювати) у своїх мережах певний перелік телевізійних каналів. Основним мотивом застосування «Mustcarry» є необхідність забезпечення населення певними телевізійними програмами та гарантування доступу публіки до ширшого переліку програмних послуг. Перелік програм, ретрансляція яких є обов’язковою відповідно до «Mustcarry», називається універсальною програмною послугою, визначається для кожного конкретного регіону та включаєвсі загальнонаціональні канали.

Відповідно до визначення, наведеного у Законі України «Про телебачення і радіомовлення», універсальна програмна послуга (далі - УПП) - обов'язкове забезпечення абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензій здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.

Дане визначення, на нашу думку, є досить нечітким, що призводить до постійного виникнення конфліктів у взаємовідносинах між загальнонаціональними ефірними телеканалами та операторами кабельного мовлення, які відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зобов’язані забезпечити усім своїм абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм. Так, досить часто, не дивлячись на таке зобов’язання, провайдери програмної послуги не включають чи навпаки виключають деякі програми УПП, в тому числі програми загальнонаціональних компаній, чим порушують їх права. Крім того, цим, обмежується право глядачів на одержання інформації, адже переважна більшість антен колективного прийому, за допомогою яких мешканці багатоквартирних будинків здійснювався прийом сигналу ефірних телерадіоорганізацій, зруйнована, іноді - саме під час прокладення кабельних мереж.

Також, вважаємо доцільним доповнити УПП телевізійними каналами, що відповідно до виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензій здійснюють супутникове мовлення. На практиці лише декілька таких телеканалів ведуть відкрите, незакодоване мовлення, і їх включення до пакетів кабельних мереж не стане тягарем для провайдерів програмних послуг.

На нашу думку, дане питання потребує вирішення шляхом внесення відповідних змін до законодавства, зокрема внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо конкретизації визначення поняття УПП та включення до її складу супутникових мовників. З цією ж метою потрібно внести зміни і до Закону «Про телекомунікації» щодо зобов’язання операторів телекомунікацій, які використовують телекомунікаційні мережі для передавання програм телебачення, надавати доступ до програм, що входять до УПП.

Станом на сьогодні для вирішення цього питання у Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання взаємовідносин у сфері телебачення та телекомунікацій №6527 від 15 червня 2010 року (автор – н.д. Ландік В.І.). Ним передбачена конкретизація визначення УПП, наведеного у Законі України «Про телебачення і радіомовлення», зокрема щодо включення супутникових мовників в УПП, а також передбачається внесення зазначених змін до Закону України «Про телекомунікації» щодо додання зобов’язання операторів телекомунікації які використовують телекомунікаційні мережі для передавання програм телебачення, надавати абонентам доступ до УПП.

Доцільним в цій сфері є й включення до національного законодавства положень актів Європейського союзу, зокрема положень Директиви ЄС про універсальні послуги. Вона передбачає чітке регулювання питання «Mustcarry», яке визначає, що до складу УПП відносяться тільки ті мовники, які мають велику важливість для глядачів. Це необхідно і через те, що після переходу України на цифрове ефірне телебачення кількість загальнонаціональних мовників збільшиться вдвічі - до 40. Включення усіх цих мовників до складу УПП стане досить важким тягарем як для провайдерів програмної послуги, мережевий технічний ресурс яких є обмеженим,так і для телевізійної індустрії, оскільки обсягу рекламного ринку телебачення не вистачить назабезпечення достатніх прибутківдля покриття витрат на розповсюдженнятакої великій кількості загальнонаціональних телевізійних каналів

Історія питання:

09 квітня 2003 року - Національна рада прийняла Положення про особливості ліцензування кабельного, ефірно-кабельного та супутникового мовлення, затверджене рішенням № 1091.

07 липня 2003 року – Національна рада прийняла Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення, затверджене рішення № 938.

Обома Положеннями вводилось обов'язкове отримання організаціями кабельного телебачення ліцензії на ретрансляцію програм (передач) вітчизняних та іноземних телерадіоорганізацій.

23 листопада 2004 року – Верховний Суд України визнав таким, що не діє, Положення про особливості ліцензування кабельного, ефірно-кабельного та супутникового мовлення від № 1091 від09.04.2003 р.(через те, що дане Положення не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України) та недійсним Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення, затверджене рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 07.07.2003 р., в частині положень, які передбачають обов'язкове отримання організаціями кабельного телебачення ліцензії на ретрансляцію програм (передач) вітчизняних та іноземних телерадіоорганізацій. Суд виходив з тої позиції, що Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не визначає діяльність з надання послуг кабельного телебачення, як таку, що потребує ліцензування. А відповідно до Закону «Про радіочастотний ресурс України», обов'язок по отриманню ліцензії чи дозволу покладено на спеціальних суб'єктів господарювання, якими є «телерадіоорганізації» та «користувачі радіочастотного ресурсу», до яких не відносяться кабельні оператори/провайдери.

До 01 березня 2006 року (до набрання чинності нової редакції ЗУ «Про телебачення і радіомовлення»):

Не було встановлено обов’язку для кабельних операторів/провайдерів ретранслювати національні телеканали (mustcarry ). Встановлення такого обов’язку було необхідним для забезпечення захисту та підтримки національної культури, офіційної мови, плюралізму вираження поглядів тощо. На законодавчому рівні був лише обов’язок для кабельних операторів транслювати програми державного та суспільного мовлення. Оскільки суспільного мовлення не було створено, а окрім державних була значна кількість приватних телеканалів, питання mustcarry залишалось не врегульованим належним чином. Положення Національної ради № 1091 від 09.04.2003, хоча і містило норму про те,що програми телерадіоорганізацій, які мають ліцензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на право ефірного наземного розповсюдження в зоні обслуговування телемереж, є пріоритетними для ретрансляції в кабельних мережах , проте як ми вже зазначало не діяло через не те, що не було зареєстроване в Міністерстві Юстиції.

Через відсутність законодавчого регулювання, а також регулювання з боку Національної ради – залишалось без контролю з боку державних органів питання розповсюдження програм іноземних телеканалів у кабельних мережах України, зокрема питання дотримання кабельними операторами вимог законодавства про авторське та суміжне право (в першу чергу, це стосувалось виключних прав вітчизняних мовників, які вони отримали із закордону), порядку ретрансляції реклами, контролю за змістом передач.

12 січня 2006 року – набирає чинність нова редакція ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», якою:

  • вводиться обов’язкове ліцензування провайдерів програмної послуги;
  • термін «кабельний оператор» замінений терміном «провайдер програмної послуги»;
  • для провайдерів введено перелік обов’язкових для ретрансляції програм (програми універсальної програмної послуги). В цей перелік включені всі загальнонаціональні канали, в тому числі члени ІТК.
  • вводиться вимога для провайдерів програмної послуги, які перебувають під юрисдикцією України адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм із країн, які не входять до Європейського Союзу та з країн, які не ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення до вимог чинного законодавства України.

14 листопада 2007 року – Національна рада прийняла рішення № 1593 «Про визначення каналів конвертації», яким визначила послідовність конвертації каналів провайдерами програмної послуги. Основний принцип, який був закріплений в рішенні – це те, що саме Національна рада буде визначати послідовність каналів, придбаних для ретрансляції (спочатку йде пакет універсальної програмної послуги; потім - парламентський телеканал «РАДА» та програми вітчизняного виробництва з використанням стандарту аналогового телебачення; в кінці – решта програм. Також встановлено, що зміна каналів відбувається виключно за рішенням Національної ради.

15 червня 2010 року – зареєстровано Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання взаємовідносин у сфері телебачення та телекомунікацій №6527 (автор – н.д. Ландік В.І.), яким пропонувалося конкретизувати присутнє у Закону «Про телебачення і радіомовлення» визначення УПП, включити до складу останньої супутникових мовників та внести відповідні зміни до Закону «Про телекомунікації».

Позиція ІТК:

Вважаємо недостатньо чітким існуюче законодавство щодо УПП, та наголошуємо на необхідності його удосконалення та конкретизації.

Підтримуємо ініціативу щодо включення в УПП мовників, телевізійними каналами, що відповідно до виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензій здійснюють супутникове мовлення.

Підтримуємо зареєстрований у Верховній Раді України Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання взаємовідносин у сфері телебачення та телекомунікацій №6527 від 15 червня 2010 (автор – н.д. Ландік В.І.) як такий, що націлений на вирішення наявних проблем законодавчого регулювання УПП.

Необхідні дії:

  1. Підтримка прийняття Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання взаємовідносин у сфері телебачення та телекомунікацій №6527 від 15 червня 2010 (автор – н.д. Ландік В.І.);
  2. Розробити та внести законопроект щодо внесення змін до визначення УПП, якими буде передбачатись обов’язкове включеннязагальнонаціональних мовників до складу універсальної програмної послуги. Як альтернатива – внести пропозицію доповнити вищезазначений законопроект №6527положеннями аналогічного змісту.
  3. Розробка ініціатив щодо адаптації Законів України до положень Директиви ЄС про універсальні послуги .