Прес-центр

Звіт та зауваження щодо законодавчої діяльності Верховної Ради України протягом 2010 року (Частина друга)

21-02-2011

 

Відхилені (відкликані, повернуті на доопрацювання) законопроекти.

 

        Цей рік відзначився досить великою кількістю відхилених законопроектів. Зокрема:

        Проектом Закону про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (щодо звітності ради) №2442 від 25.04.2008. Автор законопроекту: н.д. О.Кондратюк). Законопроектом пропонувалося внести зміни до ЗУ «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та викласти ч. 5 ст. 16 в наступному вигляді: «Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про позачерговий звіт Національної ради з окремих питань її діяльності. Питання про позачерговий звіт Національної ради включається до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України без голосування і розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України у 30-денний строк після дня його внесення». За результатами розгляду даний законопроект було відхилено через недостатню підтримку народних депутатів.

       Проектом Закону про доповнення статті 5 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» №3574 від 29.12.2008 р. Автор законопроекту – Тимошенко Ю.В., Кабінет Міністрів України. Даним законопроектом з метою посилення боротьби з піратством у сфері захисту авторського та суміжних прав пропонувалось запровадити через сайт центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності базу даних, яка надаватиме на запит правовласників інформацію з Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок щодо виданих в Україні контрольних марок. За результатами розгляду проект не знайшов достатньої підтримки для прийняття за основу і був відхилений.

        Проектом Закону про внесення зміни та доповнень до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо Національних теле- та радіокомпаній України) №2445 від «25» квітня 2008 р. Автор: н.д. Шевченко А.В. Законопроектом пропонувалося:

  • Внести зміни до ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», викласти ст. 14 закону в новій редакції, зокрема визначено мету створення НТКУ та НРКУ - забезпечення прав громадян на свободу думки i слова, на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, відкрите i вільне обговорення суспільних питань; визначено їх основні завдання.
  • Доповнити закон ст.14-1, яка визначає порядок обрання та повноваження керівних органів та керівників НТКУ та НКРУ.
  • Доповнити закон ст.14-2, яка регулюватиме особливості діяльності НТКУ та НРКУ.

Розгляд даного законопроекту було відкладено.

       Проектом Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо усунення протиріч між Законом України «Про кінематографію» і Законом України «Про телебачення і радіомовлення» №2692 від «24» червня 2008 р. Автор: н.д. Бондаренко О.А. Законопроект був спрямований на усунення колізії між ст. 10 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 14 ЗУ «Про кінематографію», а саме: рішенням Конституційного суду України про офіційне роз’яснення ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про кінематографію» було визначено, що зарубіжні фільми не можуть поширюватися в Україні, якщо вони не дубльовані чи не озвучені або не субтитровані на державній мові. Прийняття даного проекту надало б можливість телерадіоорганізаціям самостійно обирати спосіб трансляції іноземних фільмів/програм (передач). За результатами розгляду даний законопроект було відхилено.

       Проектом Закону №4646 про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з приєднанням України до Конвенції про тимчасове ввезення від 11.06.2009 р. Автори законопроекту: н.д. Катеринчук М.Д., Кондратюк О.К., Герман Г.М., Геращенко І.В. Даний законопроект був покликаний законодавчо врегулювати питання тимчасового ввезення мовниками носіїв звуку та/або зображення із записами телевізійних програм, передач та/або фонограм та/або відеограм та/або аудіовізуальних творів, що ввозяться з метою розповсюдження за допомогою технічних засобів мовлення та вносив відповідні зміни до ч.4 та ч.6 ст.206 Митного Кодексу України. За результатами розгляду законопроект був повернутий у Комітет з питань податкової та митної політики на доопрацювання (повторне перше читання).

       Проектом Закону про колективне управління правами на твори, виконання, фонограми, відеограми №2451 від 07.05.2008. Автори: н.д. Давимука С.А., Кендзьор Я.М. Законопроект складався з чотирьох розділів: «Загальні положення», «Колективне управління правами на твори, виконання, фонограми, відеограми», «Уповноважені організації колективного управління», «Палата України з управління правами на твори, виконання, фонограми, відеограми». Законопроектом передбачалося: - врегулювання вимог щодо створення органів колективного управління, їх державної реєстрації та сертифікації; - повноваження таких організацій, їх функції; - вимоги стосовно договорів колективного управління правами та договорів на виплату і розподіл колективної винагороди, а також їх укладання; - врегулювання визначення та діяльності уповноважених організацій колективного управління, що мають збирати винагороду за використання об’єктів авторського права та суміжних прав у певних сферах використання; - критерії щодо встановлення ставок винагороди з врахуванням особливостей використання об’єктів авторського права і суміжних прав; - визначено статус, повноваження, порядок діяльності Палати України з колективного управління правами на твори, виконання, фонограми, відеограми, що має забезпечувати контроль за діяльністю ОКУ та інші необхідні функції. За результатами розгляду законопроект було відхилено та знято з розгляду.

       Проектом Закону №4451 Про авторське право та суміжні права від 08.05.2009. Автор – н.д. Доній О.С. Даний законопроект передбачав нову редакцію Закону «Про авторське право та суміжні права» на заміну чинній редакції. Загалом основною метою даного законопроекту було приведення відповідної галузі законодавства у відповідність до Європейського законодавства. Прикінцеві положення законопроекту передбачають внесення змін до багатьох основних Законів України, зокрема передбачені наступні зміни до Закону «Про телебаченні і радіомовлення»:

  • викласти нове визначення «аудіовізуальна інформація» у наступній редакції: зображення
    та звуки, що передаються за допомогою будь-яких сигналів, що сприймаються зоровим і
    слуховим рецепторами людини та ідентифікується як повідомлення про події, факти,
    явища, зокрема в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я; процеси,
    відомості про осіб, а також коментарі (думки)про них;
  • викласти визначення «власний продукт телерадіоорганізації» у наступній редакції:
    програми та передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи
    профінансовані телерадіоорганізацією з урахуванням статей 429, 430 ЦК України та
    Закону України «Про авторське право і суміжні права»;
  • у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має
    становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів
    чи виконавців за умов дотримання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні
    права»;
  • зобов’язати телерадіоорганізації при отриманні ліцензії на мовлення надавати
    Національній раді копії договорів, укладених з уповноваженими організаціями
    колективного управління відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні
    права».

         За результатами розгляду законопроект було відхилено та знято з розгляду.

         Проектом Постанови про встановлення мораторію на внесення змін та доповнень до законодавства щодо мовної політики та законодавства, яке визначає основні напрями державної політики з питань національної безпеки України у зовнішньополітичній сфері № 6452 від 01.06.2010 р. Автор – н.д. Яценюк А.П. Законопроектом пропонується встановити, що до 15 березня 2015 року встановлюється мораторій на внесення змін та доповнень до законодавства щодо мовної політики, а після спливу цього терміну, будь-які рішення органів державної влади, в тому числі Верховної Ради України, спрямовані на зміну мовної політики, приймаються лише за наслідками всеукраїнського референдуму, який може проводитися за народною ініціативою відповідно до Закону України «Про всеукраїнський референдум». За результатами розгляду законопроект було відхилено та знято з розгляду.

         Проектом Закону про заборону анулювання ліцензій на мовлення та позбавлення права власності на телерадіоорганізацію № 6511 від 10.06.2010. Автор: н.д. Яценюк А.П. Законопроект передбачає встановити, що з «01» червня 2010 року виключними підставами для «прийняття Національною радою рішення щодо анулювання ліцензій» є: клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; несплата ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; відсутність передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії. У разі добровільної відмови від ліцензій на мовлення телерадіоорганізаціями, їх власники мають право на поновлення таких ліцензій у строк, що не перевищує трьох місяців з дня такої відмови. Поновлення ліцензій відбувається за спрощеною процедурою шляхом офіційного звернення власника телерадіоорганізації до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Також, законопроектом передбачається поновлення строків такого звернення для організацій, які добровільно відмовились від ліцензії у період з 1 червня 2009 року до 1 червня 2010 року. Також, проектом передбачається встановити, що «Власники телерадіоорганізацій, що набули право власності на телерадіоорганізацію до 1 червня 2010 року, є визнаними державою, їх право власності є непорушним і не може бути змінено, окрім випадків добровільного відчуження такого права». Законопроект було відхилено та знято з розгляду.

 

Висновки

       Загалом, діяльність Верховної Ради протягом 2010 року можна охарактеризувати як неефективну, оскільки як видно з вищевикладеної інформації зрозуміло, що ключових та важливих для галузі питань та відповідних проектів не було прийнято. І хоча певні важливі для галузі рішення були ухвалені, дуже багато питань були нерозглянуті або залишені поза увагою.

       Сподіваємося, що протягом 2011 року, Верховна Рада України буде діяти більш продуктивно незалежно від політичної обстановки у країні тощо. Вважаємо, що Верховній Раді України необхідно активізувати діяльність з питань, що є дуже важливими і розгляд яких є безпідставно загальмованим, зокрема:

       1.Оперативно розглянути та прийняти Проект Закону про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з приєднанням України до Конвенції про тимчасове ввезення, №4646 від 11.06.2009 р., яким регламентовано застосування режиму тимчасового ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування носіїв аудіовізуальної інформації.

      2.Забезпечити швидкий розгляд питань, що пов’язані з впровадженням цифрового ефірного мовлення. Відповідно до міжнародних зобов’язань, Україна повинна перейти на цифровий стандарт ефірного мовлення до 2015 року, і відсутність на сьогодні принципових положень в законодавстві ставить під загрозу інформаційну безпеку України та перспективи існування ефірного телевізійного мовлення взагалі.

      3.Підтримати Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (нова редакція) №7241, відповідно до якого керівним органом суспільного мовника має бути сформована Рада у складі 15 осіб: 9 її членів визначатимуться парламентськими фракціями, 6 обиратимуться конференцією громадських організацій, що працюють у сфері медіа. Реклама в ефірі суспільного мовлення заборонена, оскільки суспільне мовлення фінансуватиметься з державного бюджету. Незалежність фінансування гарантуватиметься окремим рядком у держбюджеті та фіксованою сумою в обсязі 0,05% від видатків бюджету.

      4.Підтримати у другому читанні Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту суспільної моралі) №6532 від 16.06.2010р., оскільки проектом передбачається внести ряд необхідних змін до Законів України «Про охорону дитинства», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу», «Про рекламу», «Про кінематографію», переносячи до них певні положення із Закону України «Про захист суспільної моралі», з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку галузі телебачення і радіомовлення, а також передбачає доцільну пропозицію про втрату чинності Закону України «Про захист суспільної моралі».

      Також пропонуємо не підтримувати Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» №7132 від 15.09.2010р., оскільки: - законопроект має недосконалий та суттєво перевантажений понятійний апарат, що не дає можливості чітко визначити, яка саме продукція може завдати шкоди суспільній моралі. Це значним чином ускладнює виконання його положень та потенційно призведе до зловживань у майбутньому; - конфліктним є надання Національній комісії з питань захисту суспільної моралі функції моніторингу усіх ЗМІ, оскільки повноваження щодо моніторингу по кожному типу ЗМІ належить відповідному галузевому уповноваженому органу; - недоліком проекту закону є також те, що він не відповідає ст. 15 Конституції України та ст. 45-1 Закону України «Про інформацію», які встановлюють заборону цензури, оскільки передбачені ним повноваження Комісії щодо експертизи усієї аудіо-, кіно-, відеопродукції, теле- та радіопрограм еротичного характеру до введення такої продукції в обіг є прямою формою цензури.

      5.Не підтримувати законопроекти, якими пропонується посилити обмеження у сфері реклами, зокрема:

  • Проект Закону про профілактику захворювань, спричинених вживанням висококалорійної їжі з низьким вмістом корисних речовин №4820 від 10.07.09р. Цим проектом передбачається, що необхідно заборонити розміщувати рекламу закладів швидкого харчування під час трансляції програм, спрямованих на дитячу аудиторію та під час трансляції спортивних програм. Автори проекту вважають, що з його прийняттям проблеми культури споживання та охорони здоров’я загалом будуть вирішені повністю. Водночас в державі не здійснюється жодної роботи щодо профілактики таких проблем, а результатом прийняття такого проекту буде лише суттєве зменшення рекламного ринку.
  • Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо реклами алкогольних напоїв і пива) №1014-2 від 23.04.2008р., що повернутий на доопрацювання ініціатору внесення «22» грудня. Проектом пропонується внести зміни до статті 22 Закону України «Про рекламу», якими пропонується встановити додаткові обмеження щодо реклами алкогольних напоїв та заборонити спонсорування теле- та радіопередач з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні напої.
  • Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо визначення часу закінчення переривання телевізійної програми) №6429 від 26.05.2010 та Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо скорочення обсягу рекламного часу) №6429-1 від 04.06.2010 р. Даними законопроектами пропонується внести зміни до ст. 13 Закону України «Про рекламу», які зобов’яжуть телевізійних мовників в разі переривання трансляції телевізійної програми для показу реклами вказувати час завершення такого переривання та скоротити обсяг рекламного часу. На нашу думку підстави для прийняття даних змін є необґрунтованими. Авторами законопроекту також не наведено даних реального дослідження або іншого підтвердження зацікавленості телеглядачів у інформуванні щодо часу переривання телевізійної програми рекламою та скорочення рекламного часу. Слід врахувати, що реклама є інформацією, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, і телеглядачі мають зацікавленість у отриманні такої інформації;
  • Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері охорони здоров'я (щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок) №7007 від 21.07.2010 р. Однією з найважливіших змін, що несе даний законопроект, є заборона реклами ліків. Так, законопроектом передбачаються зміни до ст. 21 Закону України «Про рекламу» та ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби», які вводять повну та беззастережну заборону реклами лікарських засобів. Даний законопроект є неприйнятним, оскільки, перш за все, практика застосування таких обмежень не існує у жодній з розвинутих країн світу. Чинне законодавство України та підписані міжнародні угоди передбачають лише заборону реклами лікарських засобів, які вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря, а також ряд вимог та обмежень щодо змісту реклами лікарських засобів, що є стандартом максимально достатнього обмеження реклами лікарських засобів у країнах Європи та інших розвинутих країнах. Це можна побачити з таких базових документів ЄС, як Директива про аудіовізуальні медіа послуги та Європейська Конвенція про транскордонне телебачення;
  • Проект Закону про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» №7313 від 01.11.2010 р. Даний законопроект розроблено з метою запровадження реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, у відповідності до підпункту 12.4 пункту 12 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» від 5 жовтня 2005 року № 1466. Разом з тим законопроект містить пропозиції щодо змін до законодавства, які є неприйнятними та безпідставними для ЗМІ. Так, пунктом 6 Перехідних положень законопроекту передбачаються зміни до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про рекламу», якими пропонується зобов’язати ЗМІ - розповсюджувачів реклами розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами. Вважаємо, що покладення таких зобов’язань на всі ЗМІ, зокрема на загальнонаціональні телевізійні телеканали, є неприйнятним з огляду на те, що вони не отримують жодних пільг за розміщення такої реклами та втрачатимуть значну частину власних доходів, розміщуючи таку рекламу. Крім того, зменшення прибутків, призведе до обмеження можливості останніх виробляти власний та купувати іноземний якісний телевізійний продукт, а також призведе до падіння конкурентоздатності українських телеканалів порівняно з іноземними мовниками, доступ до яких мають українські глядачі.

 

        6.Не підтримувати Проект Закону «Про національний культурний продукт» №4298, Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» щодо удосконалення порядку розповсюдження і демонстрування іноземних фільмів) №6463 та Проект Закону про внесення змін до статті 15 Закону України «Про кінематографію» щодо порядку видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів) №7029. Даними проектами пропонується: змінити визначення національного продукту, яке зменшує шанси українським суб’єктам кінематографії отримати статус національного; змінити підстави відмови у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, що є дуже загальними та розмитими, а також проектами накладаються додаткові обтяження у вигляді обов’язкового дублювання кінематографічних творів. Усі нововведення, що пропонуються проектами призведуть до гальмування розвитку галузі кінематографії.

 

        7.Не підтримувати Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо регулювання трансляції програм і передач з платними інтерактивними конкурсами) № 4510 від 20 травня 2009 року. На даний момент, він прийнятий у першому читанні, за основу та готується до другого читання. Даний Проект має позитивний характер та ставить ціль: доповнити чинний Закон положеннями щодо трансляції передач та програм з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами), оскільки в даний час така діяльність телерадіоорганізацій знаходиться фактично поза межами правового регулювання. А відсутність законодавчих вимог є причиною численних випадків завдання фінансових збитків телеглядачам. Отже, автор пропонує транслювати такі програми та передачі у обмеженому доступі і це позитивне нововведення. Разом з тим, перелік програм та передач, на які не поширюватиметься обмеження трансляції, необхідно привести у відповідність до практичної діяльності телерадіоорганізацій. Оскільки у випадку прийняття цього Проекту, через нечіткість такого переліку з’явиться загроза, що ряд телевізійних програм та передач, які не можуть завдати фінансових збитків глядачам, будуть обмежуватися в доступі, що в свою чергу завдасть значних фінансових збитків телерадіоорганізаціям. Вважаємо, що зазначений у Проекті перелік допустимих програм суттєво звужує права телеканалів на вибір програм для трансляції, що є порушенням принципу, закріпленого в статті 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач.

 

Посилання на першу частину