Прес-центр

• Глобальні тенденції
• Новини
• Позиційні заяви
• Архів

Щодо ефективності діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі

Відповідно до доручення Прем’єр-міністра України Азарова Миколи Яновича, виданого за результатами участі у засіданні розширеного секретаріату Національної спілки журналістів 16 липня 2010 р., за яким Міністру юстиції Лавриновичу Олександру Володимировичу було доручено дослідити питання щодо ефективності діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі за участю представників Національної спілки журналістів, інших громадських організацій, які провадять діяльність у сфері засобів масової інформації, надсилаємо Вам спільну позицію професійних організацій, які представляють всю медіа спільноту України щодо діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі була створена у 2004 році на підставі прийнятого 20 листопада 2003 р. Закону України № 1296-IV «Про захист суспільної моралі». Національна комісія була створена з метою забезпечення реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії.

Слід зазначити, що історія прийняття Закону України «Про захист суспільної моралі», як і його зміст, є досить суперечливою. Так, 20 листопада 2003 року даний проект був винесений на голосування у третьому читанні після того, як напередодні, 18 листопада, він був відхилений через недостатність голосів після двох спроб його прийняти (в першому голосуванні «за» проголосувало 150 депутатів, у другому - 178). Тобто, винесення цього Закону 20 листопада 2003 року, і, відповідно, його прийняття було здійснено з порушенням Регламенту Верховної Ради України, адже відповідно до нього законопроект, який не набрав необхідну кількість голосів та був відхилений, вдруге протягом тієї ж самої сесії виноситися на голосування не може.

Ще одна з головних вад Закону України «Про захист суспільної моралі» міститься у ст. 18. Так, відповідно до цієї статті чисельність і персональний склад Національної комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням її голови, в той час сам голова Національної комісії - обирається Членами Комісії зі свого складу. Виходячи з цього можна сміло вважати, що всі склади та керівники Національної комісії, включно з чинним, формально є нелегітимними, оскільки не могли бути сформовані.

На нашу думку, саме питання державного регулювання моралі є сумнівним. Так, суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість (ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі»). З даного визначення випливає, що оскільки суспільна мораль – система етичних норм та правил поведінки, то й регулюватися їх слід не законом, а звичаями, традиціями. Однією із основних проблем є те, що положення статей 8, 10 Закону «Про захист суспільної моралі», які встановлюють обов’язок отримання розповсюджувачами продукції сексуального чи еротичного характеру позитивного висновку Національної комісії щодо їх відповідності чинному законодавству у сфері захисту суспільної моралі та можливості обігу на території України, що передує етапу введення продукції в обіг, не відповідають ст. 15 Конституції та ст. 45-1 Закону України «Про інформацію», оскільки така вимога є прямою формою цензури. Так, відповідно до вищезгаданої статті Закону України «Про інформацію», вимога, спрямована до засобу масової інформації попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється, та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб визнається цензурою. А оскільки до проходження експертизи невідомо, буде ця продукція класифікована як еротична чи ні, фактично такій цензурі підлягатимуть не тільки еротичні програми, але вся аудіо- та відеопродукція.

Рішення Національної комісії мають рекомендаційних характер, але є обов’язковими до розгляду, тому наслідки прийняття рішення Національною комісією залежить від того, чи є на те воля органу державного нагляду та контролю (зазвичай - прокуратури). Ще одним проблемним питанням є те, що Національна комісія приймає рішення щодо відповідності продукції вимогам законодавства щодо захисту суспільної моралі без мотиваційної частини, яка міститься виключно у їх внутрішніх документах, які Національна комісія відмовляється надавати на запити, що разом з їх рекомендаційним характером, ускладнює судове оскарження таких рішень.

Також, звертаємо Вашу увагу на те, що Національна комісія протягом тривалого часу намагається отримати статус експертного органу та атестувати своїх співробітників як судових експертів з мистецтвознавчої експертизи з метою розширення сфери впливу своїх експертних висновків та рішень, що приймаються на їх основі.

На сьогодні право видавати акти мистецтвознавчої експертизи має лише Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державній службі кінематографії (п.9 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1315 від 17 серпня 1998 р.).
 Оскільки отримання Національною комісією аналогічного права призведе до дублювання та конфлікту повноважень експертної комісії при Держкіно, Національна комісія має намір атестувати своїх відповідних працівників як судових експертів з мистецтвознавчої експертизи, що здійснюється підпорядкованою Міністерству юстиції України Центральною експертно-кваліфікаційною комісією з атестації судових експертів.

З юридичної точки зору це не є недоцільним, оскільки відповідно до Закону України «Про судову експертизу», який складає основу законодавства у сфері експертного забезпечення правосуддя, судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Виходячи з такого формулювання, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі не може використовувати судову експертизу у своїй діяльності.

Також важливим моментом є те, що відповідно до передбачених Законом України «Про судову експертизу» принципів судово-експертної діяльності та гарантій незалежності судового експерта, Національна комісія не зможе надавати експертні висновки щодо справ, які були порушені органами дізнання, досудового та судового слідства на підставі її рішень.

Щодо надання Національній комісії спеціального статусу експертного органу, то чинне законодавство не передбачає такої можливості – відповідно до абзацу 2 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що до державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, належать:

• науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
• науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
• експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виходячи з цього, надання Національній комісії статусу спеціалізованої установи, що здійснюють судово-експертну діяльність без внесення змін до чинного законодавства є неможливим.

Наголошуємо, що одним з основних завдань держави є реалізація права громадян на доступ до різноманітної інформації та свобода вираження поглядів.

На наше переконання, реалізація такого права передбачає допомогу громадянам у доступі до якісної літератури, театру та кіно, забезпечення свободи вираження поглядів.

Саме така діяльність держави сприятиме реалізації прав та інтересів громадян і не призведе до виникнення проблем, з якими український медіа сектор змушений боротися сьогодні.

Ми протестуємо проти витрат державних коштів на фінансування цензури українських медіа, творів письменників, образотворчого мистецтва тощо. Під час економічної кризи особливо необхідні кошти бюджету для підтримки культури, видавництва книг та медіа. В той же час держава щорічно фінансує бюрократичний апарат Національної комісії, так на 2010 рік передбачено фінансування в сумі більше 4 мільйонів гривень.

Ми вважаємо, що виключно Український народ є носієм моральних цінностей, і що передача такого виключного права будь-якому штучному утворенню на кшталт Національної комісії - це замах на базові конституційні права громадян та спроба насаджувати штучну мораль.

Для захисту інтересів неповнолітніх від злочинних посягань, боротьби з порнографією, з недобросовісною рекламою в Україні створено достатньо правоохоронних та контролюючих органів: Міністерство внутрішніх справ України, Держспоживзахист тощо. Закликаємо Вас підтримати медіа-спільноту України та підтримати необхідність внесення змін до законодавства для заборони органу цензури, існуючого за бюджетні кошти під виглядом захисту загальноукраїнських цінностей.

• друк