Прес-центр

• Глобальні тенденції
• Новини
• Позиційні заяви
• Архів

Щодо відповідальності за порушення законодавства у сфері телебачення і радіомовлення

Асоціація «Індустріальний Телевізійний Комітет», як асоціація, що об’єднує найбільші загальнонаціональні телеканали України та представляє інтереси телевізійного  ринку України, просить Міністерство культури і туризму України врахувати викладені нижче зауваження та пропозиції до Проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення відповідальності за порушення законодавства у сфері телебачення і радіомовлення», розроблений Державним комітетом телебачення і радіомовлення.

Проектом пропонується необґрунтовано збільшити межі відповідальності суб’єктів кінематографії та передбачити у Кодексі про адміністративні правопорушення, що у випадку трансляції фільму без спеціального позначення суб’єкти кінематографії несуть відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фільмокопій,  а також грошей, отриманих від їх демонстрування, продажу або передачі в прокат.

Таке нововведення може негативно вплинути на відносини у сфері кіноіндустрії України. Крім цього, чинним законодавством, зокрема Законом України «Про кінематографію» (надалі - Закон), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» (надалі - Постанова), Наказом Міністерства культури і туризму України «Про затвердження стандарту надання адміністративної послуги з видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» (надалі - Наказ) та іншими нормативно-правовими актами чітко передбачена та регламентована процедура видачі прокатного посвідчення та порядок розповсюдження та демонстрування фільмів.

Виходячи з норм, закріплених вищезгаданими актами залишається незрозумілим, що таке «спеціальне позначення під час розповсюдження і демонстрування фільмів». Яким нормативно-правовим актом повинен керуватися суб’єкт кінематографії для виконання вимог Кодексу про адміністративні правопорушення, у випадку прийняття цього Проекту?

Відповідно до Наказу у Державному посвідченні на право розповсюдження і демонстрування фільмів зазначається: - найменування органу, що його видав; - назва фільму; - виробництво;               - дублювання (озвучення, субтитрування); - автор сценарію; - режисер-постановник; - композитор;     - відповідні права на фільм: право розповсюдження фільму - виключне (ексклюзивне) або невиключне (неексклюзивне) право на тиражування, продаж, передання в прокат, оренду фільму, термін дії прав; - індекс умов розповсюдження і демонстрування фільму; - дистриб'юторська компанія, яка передала право розповсюдження і демонстрування фільму на території України; - дистриб'юторська компанія, яка придбала право розповсюдження і демонстрування фільму на території України; - посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала державне посвідчення; - дата видачі державного посвідчення.

Тобто, у випадку недотримання умови щодо відповідності (правдивості) індексу та умов розповсюдження і демонстрування суб’єкт кінематографії (в тому числі телекомпанії), станом на сьогодні, нестиме відповідальність відповідно до чинної редакції частини 1 статті 164-7 КАПУ. Такий індекс визначає глядацьку аудиторію тавідповідно донеї умови розповсюдження  і демонстрування фільму. Проте, у чинному законодавстві термін «індекс» не фігурує як «спеціальне позначення». Можна припустити, що йдеться про візуальні позначки класифікації відеопродукції (зелене коло, жовтий трикутник, червоний квадрат), які визначаються рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в залежності від аудиторії, проте у Проекті немає чіткого та відповідного терміну. Отже, запропонований термін «спеціальне позначення» не узгоджується з жодними положенням чинного законодавства.

Незважаючи на недосконалу юридичну техніку, основною ціллю Проекту все-таки залишається обтяження додатковими та незрозумілими вимогами (обов’язками) суб’єктів кінематографії у процесі трансляції кінематографічних творів. Проте, ми вважаємо, що чинна редакція статті передбачає усі можливі випадки правопорушень суб’єктів кінематографії у процесі розповсюдження та демонстрування фільмів. Більше того, сам процес присвоєння індексу, візуальної позначки фільму, на нашу думку, обмежують право телеканалів на власний розсуд поширювати інформацію, оскільки встановлюють обов’язок застосовувати спеціальний порядок розповсюдження інформації.

Крім того, обмеження на рівні закону допускаються лише в певних випадках. Згідно з ч.2 ст.34 Конституції України допустимими обмеженнями є:  інтереси національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення,  захист репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Вважаємо, що встановлення системи позначок є обмеженням свободи слова згідно ст. 34 Конституції України. Відповідно, встановлення відповідальності за відсутність позначок є безпідставним. А в даному випадку така відповідальність введена ще із застосуванням низької юридичної техніки (через відсутність в законодавстві визначення поняття «спеціальна позначка»). 

Просимо Міністерство культури та туризму України не погоджувати ПроектЗакону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення відповідальності за порушення законодавства у сфері телебачення і радіомовлення», розроблений Державним комітетом телебачення і радіомовлення.

• друк