Прес-центр

• Глобальні тенденції
• Новини
• Позиційні заяви
• Архів

Позиція Індустріального Телевізійного Комітету щодо проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"

Щодо проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (про тимчасове включення програм загальнонаціонального багатоканального (цифрового) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу до складу універсальної програмної послуги для забезпечення інформаційної безпеки населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації) № 5546 від 21.05.2021р.

Захист інформаційного простору є одним з ключових елементів національної безпеки у сучасних умовах. Забезпечення доступу громадян на сході країни до українського контенту є безумовним пріоритетом держави, що потребує дієвих інструментів його реалізації. Представники медіаринку з повагою ставляться до ініціатив у цій сфері та цілком усвідомлюють власну соціальну відповідальність.

Разом із тим, вказаний Проект закону №5546 не вирішує мету та завдання, заявлені  пояснювальній записці, а його реалізація не сприяє ефективному використанню коштів державного бюджету. Проект не вбачається дієвим щодо забезпечення інформаційної безпеки населення у селах, селищах, містах, районах та областях, де утворені військово-цивільні адміністрації шляхом забезпечення гарантованого тимчасового доступу до вітчизняних програм телерадіоорганізацій, виходячи із наступного.

1. На територіях населених пунктів, де створені військово-цивільні адміністрації, господарську діяльність вже здійснюють близько 20 провайдерів програмної послуги, які забезпечують кінцевим споживачам доступ до вітчизняних програм телерадіоорганізацій, що здійснюють загальнонаціональне мовлення.

Окрім того, жителі вказаних населених пунктів проживають на території сталого прийому цифрового ефірного сигналу, тобто мають доступ до послуг цифрового телебачення (Т2), що дозволяє їм безоплатно мати доступ до телевізійних каналів вітчизняних телерадіоорганізацій. Забезпечення окремих верств населення необхідним обладнанням для прийому цифрового сигналу та встановлення додаткових передавачів для розширення покриття сигналу (у випадку необхідності) вимагає разових фінансових вкладень з боку держави. На відміну від цього виплата компенсації правовласникам контенту має регулярний характер та відбувається протягом невизначеного часу. 

2. Прийняття вказаного Проекту закону жодним чином не впливає на причини обмеженості доступу населення на сході країни до вітчизняних програм телерадіоорганізацій. Так, проект не передбачає заходів зі збільшення території покриття сигналу, не містить механізмів зменшення вартості послуг телебачення для кінцевих абонентів, не розширює їх можливості щодо безкоштовного отримання доступу до українського телебачення. Крім того, комплексний підхід до вирішення цього питання потребує додаткових заходів з популяризації програми вітчизняних телерадіоорганізацій та зі збільшення абонентської бази для українських телеканалів серед місцевого населення.

3. Реалізація положень законопроекту потребує додаткових видатків з Державного бюджету України. Означений проект спрямований на збільшення прибутку провайдерів програмної послуги шляхом зниження собівартості їх послуг та оплату їх видатків на контент за рахунок коштів державного бюджету. При цьому така державна підтримка жодним чином не вплине на механізм ціноутворення з боку провайдерів програмної послуги та не зменшить вартість пакетів програм, які надаються кінцевим абонентам. У держави відсутній правовий механізм контролю цього питання, а запропонована Проектом схема виплат правовласникам не дозволятиме ефективно відслідковувати використання коштів з державного бюджету. Фактично Проект істотно поліпшує фінансове становище провайдерів програмної послуги та не впливає при цьому на вартість та доступність послуг телебачення для кінцевих абонентів.

Крім того, Проект закону не містить жодних конкретних механізмів компенсацій правовласникам з Державного бюджету, що не відповідає принципу правової визначеності. Додатково можна відмітити низьку ефективність довгого ланцюгу фінансової допомоги (від правовласника до кінцевого споживача) з боку держави, а також наявність корупційних ризиків на цьому шляху.

4. Держава впроваджує заходи з підтримки вітчизняних мовників та провайдерів програмної послуги, що здійснюють свою діяльність на вказаних територіях. Так, станом на сьогодні застосовується знижка 70% при сплаті ліцензійного збору для провайдерів програмної послуги, які працюють у районі проведення антитерористичної операції. Пропозиції щодо надання відповідної знижки ліцензійного збору для провайдерів, які ведуть діяльність на всіх прикордонних територіях, що межують з Російською Федерацією, а також для місцевих і регіональних мовників, які працюють поблизу лінії розмежування вже знайшли своє відображення у відповідному проекті постанови Кабінету Міністрів України і були винесені на громадське обговорення.

Таким чином, Проект закону фактично спрямований на часткове непряме фінансування суб’єктів господарювання, а саме - провайдерів програмної послуги, які здійснюють діяльність на вказаних територіях, однак не забезпечуватиме жодним чином додатковий доступ для громадян України, які проживають у відповідних населених пунктах, до вітчизняних телеканалів, не розширить покриття телевізійного сигналу, а також не зменшить витрати для кінцевих споживачів (громадян України – мешканців визначених територій), які оплачують вартість послуг провайдерам програмної послуги.

• друк